Тисяча євро на місяць: тернопільські волонтери порівняли умови проживання літніх людей за кордоном і в Україні

Днями делегація червонохрестівців Тернопільщини і Львівщини побувала з робочим візитом у Німеччині на запрошення німецького Червоного Хреста. Українці побували у трьох будинках престарілих і були вражені чудовими умовами проживання, створеними державою для літніх людей.

− Побачивши, як живуть тут старенькі, важко вірити, що вони одинокі, − каже Марія Ярославівна. − В одно-та двокімнатних номерах,− вражаюча чистота, домашній затишок, тільки приємні запахи. На території цих закладів дуже багато зелені та квітів. Літні люди відпочивають на свіжому повітрі в гамаках, кріслах−гойдалках, спілкуються між собою та з персоналом. До речі, вони мають право взяти з дому дорогі для них особисті речі. Побували ми і в будинку престарілих з короткотривалим перебуванням, який я для себе назвала «дитсадком» для стареньких. Тут люди похилого віку, які мають рідних, перебувають з 9 до 16 години під наглядом лікаря, няньок. Діти чи інші родичі привозять їх сюди вранці, а забирають по закінченні робочого дня. Працівники «дитсадка» організовують стареньким підопічним заняття з в’язання, малювання, співу. Під час нашого візиту до цього закладу літні люди виконали для нас пісню, яка розчулила до сліз.

Марія Милян розповіла, що утримання однієї людини у подібних «дитсадках» для стареньких обходиться у більше тисячу євро на місяць. Третину цієї суми оплачує держава, решта забезпечується за рахунок коштів від страхування та доплати родичів, пише Народне слово. 

− Можна стверджувати, − зазначає Марія Ярославівна, − що умови життя та лікування престарілих людей у Німеччині продовжують їм вік на 20-30 років порівняно з їх українськими одинокими ровесниками.

За словами Марії Милян, програма тижневого перебування нашої делегації у Німеччині була дуже насиченою. Щодня відбувалися зустрічі на офіційному рівні та неформальне спілкування з колегами − соціальними працівниками, які розповідали про свій досвід в обслуговуванні одиноких престарілих. Вона відзначила, що у соціальній роботі дуже розвинуте волонтерство. Кожному соціальному працівникові допомагають кілька волонтерів, які відвідують одиноких стареньких, спілкуються з ними, щоб тим не було самотньо.

Під час перебування української делегації у Гундельфінгені було окреслено нові напрямки співпраці між Збаразькою РО ТЧХ та червонохрестівцями цього міста. Зокрема виділено кошти на придбання продуктових наборів біженцям зі Сходу України з дітьми, пораненим воїнам АТО, інвалідам І групи, підопічним ТЧХ.

Благодійники Німецького Червоного Хреста м.Гундельфінген виділили також кошти для організації періодичних (раз на два місяці) зустрічей за чашкою чаю одиноких підопічних Збаразької РО ТЧХ.

Під час зустрічі з мером Гундельфінгена Марія Милян передала йому подяку від Збаразького міського голови Романа Полікровського за допомогу одиноким знедоленим людям, а також запросила німецьких благодійників відвідати наше місто.

У свою чергу мер Гундельфінгена передаву подарунок для Романа Полікровського книгу про це мальовниче німецьке містечко, розташоване в горах.

− Ми побачили, − каже Марія Ярославівна, − що громадяни Німеччини дуже стурбовані ситуацією в Україні, яка фактично знаходиться в стані неоголошеної війни з російським агресором, і щиро прагнуть допомогти нашим людям. Можна лише мріяти, що колись в Україні соціальний захист її громадян, особливо незахищених, сягне такого рівня. У Німеччині є навіть спеціальні притулки для собак, де їх доглядають волонтери і вчать шукати стареньких людей, які загубилися, та діяти в надзвичайних ситуаціях. Таким собакам-волонтерам прикріплюють червоні хрести і вони сумлінно несуть свою службу.

Моя молода колега з нашої делегації сказала, ділячись своїми враженнями: «Я хотіла б постаріти і провести старість в Німеччині». У мене особисто ця країна, у якій побувала вперше, асоціюється з 5-зірковим готелем. Можна по-доброму заздрити працьовитим і пунктуальним німцям, які після Другої світової війни відродили свою державу з руїн і зробили однією з найрозвиненіших у Європі. Хочеться вірити, що Україна, обравши європейський шлях розвитку, рухатиметься в напрямку визнання пріоритетними загальнолюдських цінностей − соціальної справедливості, доброти, милосердя.