Тернопіль. Осінь. 2011р.

"Не будьте винні нікому нічого,

крім того,

щоб любити один одного"

[19, Рим., 13.8]

Каміння
Торкаються теплі долоні.
У місті осіннім
Повітря осяйне.
Проміння
Пронизує крони червоні,
Фонтани тендітні
І клумби охайні.
А грона  вагомі.
А скроні іскристі.
Щенятами скачуть веселі каштани.
Розсипані зорі старого намиста –
В імлі ліхтарів його розкіш розтане!
Як бути з цим світом?
Як бути з цим містом?
Із згорбленим мостом
І згубленим листям,
З летким павутинням
І озером синім –
усе дуже просто?
Зламаюсь на слові:
Ми нікому НІЧОГО  не винні,
Ніхто.
КРІМ ЛЮБОВІ.

Каміння торкаються теплі долоні.

У місті осіннім повітря осяйне.

Проміння пронизує крони червоні,

Фонтани тендітні і клумби охайні.

А грона вагомі. А скроні іскристі.

Щенятами скачуть веселі каштани.

Розсипані зорі старого намиста – в імлі ліхтарів його розкіш розтане!

Як бути з цим світом?

Як бути з цим містом?

Із згорбленим мостом і згубленим листям, з летким павутинням і озером синім

– усе дуже просто? Зламаюсь на слові...

Ми нікому НІЧОГО не винні, ніхто. КРІМ ЛЮБОВІ.