Мешканка Тернопільщини, яка немає рук, виходить заміж

28-річна Віра Фещук із села Залісці Шумського району народилась без рук, але, наперекір усім незгодам, не втратила сили волі і зуміла знайти своє місце у житті. Недавно стало відомо, що наприкінці жовтня Віра стане на рушник щастя зі своїм односельцем, 23-річним Петром.

Віра є п’ятою, наймолодшою, дитиною у простій селянській родині, пише газета "Вісник". Старші діти прийшли на світ без фізичних вад, нині вони уже самі батьки.

– Коли чоловік побачив доньку у пологовому будинку, то хотів накласти на себе руки, – зізналася мама Антоніна Степанівна. – Нам пропонували залишити немовля у будинку дитини, казали, що воно ні ходити, ні говорити не зможе. Ми навідріз відмовилися…

Віра справді не ходила до трьох років, а потім таки сп’ялася на ноги і поволі стала допомагати у господарстві. Полола бур’ян, прибирала у хаті, чистила картоплю. До школи Віра не пішла – вчителі відвідували її вдома. Дівчинка навчилася писати ногою і виробила такий каліграфічний почерк, що педагоги лише руками розводили. Школу закінчила на «відмінно», однак вищої освіти не здобула, адже потрібно було комусь її супроводжувати на навчання. Для завантаженої безкінечною сільською працею родини це складно.

Нині ногами дівчина робить геть усе: пере, прасує, вишиває. Одне з її захоплень – візаж. Експериментувала спочатку на власному обличчі, а тепер робить макіяж подругам і знайомим. Торік у Києві вона взяла участь у курсах з візажу, показала свій майстер-клас. Організатори подарували дівчині ноутбук – її давню мрію. Нині у заліщанки новий задум – відкрити власний салон краси! Незважаючи на фізичну ваду, Віра веде активний спосіб життя: через мобільний зв’язок знайомиться з новими людьми, із друзями на подарованій головою Тернопільської ОДА Михайлом Цимбалюком «Таврії» часто виїжджає на природу, у місця, де є на що подивитись.

Про те, що життя Віри Фещук сповнене цікавими і насиченими подіями, свідчить і остання новина – вона виходить заміж.

– Із Петром зустрічаємося п’ять років, – розповіла Віра. – Ми росли на одній вулиці. Вирішили одружитися, бо перевірили стосунки часом. Петро роботящий, чуйний, з ним цікаво і надійно. Він їздить на заробітки, тож зможе утримувати сім’ю.

Житимуть молодята у хаті Віриних батьків. Родина дівчини її вибір, до речі, схвалила. Редакція вітає молодят зі щасливою подією у житті та бажає многих та благих літ подружнього життя!