Стресові розлади у бійців АТО треба лікувати турботою та позитивом – тернопільські медики

Іноді психологічні травми можуть бути більш небезпечні, ніж фізичні. Вони здатні нашкодити здоров'ю і життю самих солдатів, а також тих, хто їх оточує.

За даними науково-дослідного центру гуманітарних проблем ЗСУ, близько 80% учасників антитерористичної операції на Сході через сильний стрес мають великі емоційні переживання. Часто самому бійцю впоратися з ними не можливо. Психіатри ж радять не замовчувати проблему, а звернутися за допомогою до фахівців.

Як розпізнати лихо?

Багато бійців повернуться із зони АТО з величезним багажем психологічних переживань, зміною стилю поведінки, яка була до війни, що безпосередньо пов'язано з бойовими рефлексами, які він придбав у результаті небезпечних для життя ситуацій. Одні солдати свої переживання ретельно приховують, адже бояться видатися слабкими. Інші ж виливають своє збудження в агресію, а треті навіть не усвідомлюють, що з ними відбувається. Такий стан бійців фахівці називають посттравматичним стресовим розладом, - пише "Номер один".

За словами лікаря-психіатра, психотерапевта, кандидата медичних наук, доцента кафедри психіатрії і психотерапії ФДПО Національного університету імені Івана Франка Надії Долішньої, прояви посттравматичного стресового розладу можуть з'являтися у людини не одразу,  а навіть після кількох місяців після настання стресової ситуації і при цьому періодично повторюватися.

До симптомів цього захворювання відносяться дратівливість, апатія, постійні флеш-беки, коли боєць спогадами повертається у той жахливий час. Хворий уникає спілкування, відмежовується від суспільства. Його можуть мучити безсоння та жахи.

- Дуже часто у пацієнтів, які страждають на посттравматичний стресовий розлад, може не бути психічних проявів, а лише соматичні, - пояснює Надія Долішня. - Наприклад, людина давиться телевізор і в неї підвищується серцебиття, з’являється нудота і навіть ведмежа хвороба. Пацієнт потіє вночі. Характерною ознакою посттравматичного стресового розладу є синдром уникання. Дуже часто людина не може пригадати деталей того, що з нею відбулося. У гострому періоді вона може пам’ятати про це, але в період ПТСР пам'ять зникає. Людина падає духом і перестає себе стверджувати у прийнятній життєвій позиції. З’являється зневіра. Людина думає, що їй уже нічого не принесе задоволення. Ще одним із симптомів є переживання надмірної тривоги та збудження. Такі люди скаржаться на поганий сон. Вони все сприймають у свою адресу. Вважають, що до них привернена надмірна увага і за ними постійно слідкують. Образно кажучи, стоять з рушницею напоготові. Ще після Великої вітчизняної війни багато бійців спали з револьверами та рушницями. Вони перебували у постійному психологічному напруженні й не могли розслабитися. Подібне відбувається й тепер.

Не соромтесь фахівця

З початку бойових дій на Сході психологічну допомогу на базі обласної психоневрологічної лікарні надали 89 учасникам антитерористичної операції.

- Ці пацієнти отримали психологічну, психотерапевтичну та психіатричну допомогу. Окрім того, проходять реабілітаційні заходи, - пояснює головний позаштатний психіатр департаменту охорони здоров’я ТОДА – заступник головного лікаря з лікувальної роботи Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні Леся Косовська. - Крім медикаментозного лікування, мають можливість відвідати водолікарню, ЛФК, масажні кабінети, пройти курси аромотерапії. З пацієнтами працює психолог. Вони відвідують психотерапевтичні сеанси. Всі обстеження та лікування учасники АТО проходять безкоштовно. В основному до нас поступають пацієнти з невротичними розладами. Важких пацієнтів було лише двоє. У них були суїцидальні думки. Хворі потребували посиленого догляду, тому перебували у закритому відділі. Решта пацієнтів проходили лікування у відділення соматоформних розладів та неврозів.

Крім того, наші психологи тісно співпрацюють із сім’ями учасників АТО. Після лікування пацієнт повертається в родину. Там йому потрібна підтримка та розуміння. У випадку конфліктних ситуації з близькими пацієнти часто прибігають до зловживання алкоголем.

Психологів для роботи з учасниками АТО в області недостатньо, визнає Леся Косовська. Втім це проблема не тільки Тернопільщини, а й держави в цілому.

- Зараз налагоджуємо співпрацю з сімейними лікарями, адже після лікування пацієнт потрапляє під його нагляд, - каже Леся Косовська. - Медики повинні контролювати лікування та мати психологічні навики роботи з такою категорією пацієнтів. Аналогічна ситуація і з дитячими психіатрами. Багато дітей страждають від того, що батько повернувся пораненим з війни або став емоційно неврівноваженим. Їм також потрібна допомога спеціаліста.

Більше відпочивайте на природі

Часто учасники АТО самі хочуть перебороти внутрішню психологічну проблему. Їм соромно звертатися за допомогою до фахівця. Вони думають, що самі зможуть справитися з проблемою. Та коли родина бачить, що чоловік по-іншому відноситься до дітей, став замкнутим, уникає спілкування, часто усамітнюється, страждає на безсоння - це сигнал для близьких, що людині потрібна допомога.

- Коли людина повертається з гарячої точки, де вона пробула кілька місяців, у неї змінений емоційний стан. Часто їх розпитують, що там відбувалося, запитують, чи було важко, що бачили. Згадувати такі події завжди важко, тому близьким та рідним краще не повертатися до цієї теми, - радить пані Косовська. - Спогади про ті страшні картини вводять їх у додатковий стрес. Краще радісно зустріти чоловіка, батька чи сина, поділитися сімейними новинами, будувати плани тощо. Непогано було б поїхати на відпочинок, сходити в театр, басейн. Слід оточити бійця турботою та ласкою, аби він не шукав розради серед друзів, адже це часто супроводжується вживанням алкоголю. З одного боку, він знімає стрес, з іншого – у нього з’являється залежність від спиртного. Рекомендую бійцям відвідати санаторії у Заліщиках та Більче-Золотому. Це прекрасне місце для душевного відпочинку. Відновленню сил сприяє і природа, і база лікарні.

Особлива турбота та опіка потрібна бійцям з важкими травмами, зокрема тим, котрі втратили на війні кінцівки. Поряд із соматичною допомогою у військових госпіталях вони повинні отримати ще й психологічну.

- З ними постійно повинен працювати психолог і пояснювати, що все буде добре. Він повернеться в сім’ю, де його люблять і чекають, що він ще зможе бути корисним і навіть працювати. У нього потрібно вселяти віру та надію. Зазначити, що він повинен жити заради сім’ї, що все налагодиться. Добре було б дати бійцю цікаву змістовну літературу. Позитивно впливають на пацієнта заняття арт-терапією, - зазначає Леся Косовська.

А от жаліти бійця медики не рекомендують. Це ще більше пригнічує його стан. Краще усе звести до позитиву. За довгі місяці на війні його бійцям бракувало. Родинам солдатів варто ж набратися терпіння і не скупитися на турботу та любов.