Порятунок селян – діло рук самих селян… (фото)

Мешканцям селища Конопківка, що на Теребовлянщині, грудей ніхто насильно не стискає, а рота не затуляє, проте, дихати на повні легені вони не можуть – бо тхне смітником.

Проблеми із утилізацією відходів у цьому селі розпочалися відтоді, як піщаний кар’єр, що знаходиться через добрих 20 метрів від першого-ближчого помешкання, закрили та провели його рекультивацію. А щоб пустир не застоювався без діла, усі, кому не лінь, почали звозити туди сміття із тутешнього та навколишніх сіл. Як наслідок, колишнє піщане родовище цементного заводу перетворилося на звичайнісінький смітник з відходами на будь-який штиб. Що головне, «аромоксамит», яким тхне від звалища, добре чути вже на крайніх вуличках Конопківки (і це коли заморозки та без вітру), а який запах стоїть у спеку чи навіть при нормальній температурі повітря – годі й уявити…

«Смердить страшно», - коментує ситуацію селянин Анатолій. Йому це відомо, як нікому іншому, бо замість доброзичливого сусіда має несанкціоноване звалище. На вулиці, де мешкає чоловік, ще з десяток господарств. Кнопківчанин зізнається, що дрібне сміття, яке, зазвичай, самі селяни й зносять - це ще «квіточки». Найбільшої шкоди роблять автівки, які заїжджають з відлюдькуватої сторони селища та розвантажують відходи в кар’єр. Буває, що лиходії розсипають своє «добро» просто біля польової дороги, лінуючись добратися до самого звалища.

Пан Анатолій, помітивши зацікавлення сміттєвим питанням зі сторони преси, запропонував кореспондентам з Тернополя ще раз оглянути місцевість, мовляв, щоб вони ближче ознайомилися з проблемою. «Ось, дивіться, - каже селянин, - свіжі сліди від машини, а їх ще вчора ввечері не було». Чоловік вважає цю знахідку підозрілою, бо дорога, на якій виявились відбитки протекторів веде просто в тупик - в хащі борщівника. Проте, навіть таких «речових доказів» не потрібно, щоб побачити всю картину: відходи домашнього вжитку, залишки від будівництва та ремонту, целофанові та пластмасові вироби, прострочені ліки і міндобрива, загалом - все зайве в хазяйстві знайшло свій притулок у колишньому кар’єрі. А те, що можна піддати детальнішій «утилізації» - підпалюють, допоки воно само не дотліє та не почне гнити.

Як з’ясувалося, несанкціонований смітник, який так припав до вподоби не одному місцевому «чепуруну», мав свого сторожа - Івана Слив’яка. Чоловік слідкував за порядком майже рік, аж доки звалище не закрили, а його не звільнили. Колишній охоронець також запропонував «екскурсію» журналістам, щоб показати, наскільки забруднена місцевість. Під час мандрівки по смітнику крім загальних відходів було помічено чимало кісток тварин. Іван Слив’як каже, що від цього створюється ще одна проблема – дикі пси, які, до речі, слідкували за «експедицією» неподалік. А тим часом, поки кореспонденти спілкувалися зі сторожем, дорогою до смітника під'їхав вщент напакований мотлохом «Москвич» з причепом. Водій, помітивши людей з фотоапаратом, спершу збавив швидкість, та звертати не став і попрямував вверх на пагорб, після чого автівка заховалася за кущами.

Місцева влада про проблему із сміттям знає, але нічим конкретним зарадити не може. Сміттєзвалище, як зізнається селищний голова Микулинців Роман Ваврух, було обстежене спеціально створеною комісією ще в квітні 2008 року, а уже 23 травня того ж року на 22-ій сесії Микулинецької селищради депутати ухвалили рішення: з першого червня 2008-го припинити вивіз сміття в кар’єр і до 15 червня упорядкувати дану територію. Більше того, селянам організували легальний вивіз сміття до паспортизованого звалища у Плебанівці. Але, як виявилося – це проблему не вирішило… Попри заборону, нічим не загороджену та не контрольовану землю кар’єру продовжують забруднювати, а голова селищради тільки розводить руками. Чиновник каже, що тут все залежить від людей і радить, щоб вони самі відстежували лиходійників та повідомляли у відповідні служби, оскільки територія смітника не належить до Микулинецької селищної ради і повноважень на будь-яке втручання, відповідно, Роман Ваврух не має.

Як висновок: попри заборону, кар’єр продовжує поповнюватися новими відходами, від чого неприємний запах лише посилюється. Місцеві жителі про «нічних» візитерів знають, але самі контролювати їх не наважуються (бояться). Тутешній владі вдалося заборонити смітник лише на папірці, а основну проблему – контроль за виконанням рішення селищради – доведеться виконувати самим Кнопківчанам…