Крамнички старого Тернополя

Французькі лікери та коньяки, делікатеси із заокеанських колоній, консерви і тропічні фрукти можна було вільно придбати у Тернополі між двома Світовими війнами. Але для цього потрібно було мати одне - гроші, повідомляє 20 хвилин.

Десятки розмаїтих магазинчиків і торгових точок можна було побачити у 1920-1930-х рр. Чи не на всіх вулицях міста. Супермаркетів тоді просто не було. Утім, браку товарів ніхто не відчував.

Каву смажили на місці

“Продаж товарів колоніальних, делікатесів, усіляких консервів, вин, горілок монополістів, коньяків, лікерів французьких і місцевих, щоденно - свіжовисмажена кава, десертне масло...” Такими словами заохочував відвідати свою крамницю на вул. Міцкевича, 4 (тепер бульв. Шевченка - прим. ред.) підприємець на прізвище Сасовер. На жаль, імені цього чоловіка оголошення 1934 року не зберегло. А от Юзеф Фуш на тій же вулиці пропонував місцевому “паньству” закордонні мила, засоби гігієни зубів, пудри, “квіткові”, тобто ароматизовані, води, розмаїті креми, мінеральні води та солі.

Ще креативніше до справи колоніальними речами підійшов Мар’ян Борецький, що мав крамницю на вул. Третього Мая, 6 і телефон з номером 228. Він привозив у місто ще й фарби, насіння і навіть спорядження.

Уже на вул. Руській, 39 мав склад блаватних товарів і хусток Мойзес Мільгром. Та найжвавішою у плані торгівлі, якщо подивитися на старі оголошення в газетах, часописах і буклетах, була теперішня вул. Сагайдачного, тоді - Третього Мая. Саме там, приміром, працював торговий дім “Креси” - реалізували кухонне начиння, порцеляну, столове скло. Конкурентом для “Кресів” був S. Nives, магазин якого діяв на вул. Кузьмінського.

За Польщі у Тернополі, що незвично для наших днів, поляки ходили переважно у польські магазини, євреї - у єврейські, а українці - в українські. Принаймні так чинили свідомі українці, які дослухалися до гасла “Свій до свого по своє”. У місті створили українські кооперативи, як-от “Дніпро” та “Достава”. Іноді влада намагалася змусити їх зробити польськомовні вивіски, та безрезультатно. Та й із суржиком тоді боролися - слів на зразок “горящі путівки” чи “мрамор” не вживали.

Взуття – від Баті, хутра – від Розенберга

Продавали у Тернополі і хутра - бізнес-довідник 1930 р. подав чотири спеціалізованих хутрових магазини. У Центрі на вул. Третього Мая цю розкіш реалізував Шимон Фуш, на зниклій тепер вул. Перля спільно діяли Мендель Фрідман і Філіп Брандес, на вул. Міцкевича - Яків Фуш і на Багатій - Ізраїль Кернер. Як видно зі списку, не тільки українці, а й провладні у ті часи поляки хутрами не торгували.

Цікаво, що вже у 1934 р. власником хутрового магазинчика на Третього Мая був не Шимон Фуш, а Юзеф Розенберг - аж ніяк не родич ідеолога нацизму Альфреда Розенберга. Навпаки, коли гітлерівці прийшли у Тернопіль, усіх Розенбергів, Фушів та Брандерів, які не втекли, знищили.

А до того пан Юзеф діловито повідомляв у рекламі: “Припрошую перед купівлею переконатися у якості і ціні мого товару”.

Був у нас і “Дім товарів модних”. Він працював на площі Собєського, теперішньому майдані Волі, і мав назву G. i M. Thaler. На жаль, більше інформації про цей заклад знайти не вдалося.

Брендовим у нашому місті в довоєнні часи був взуттєвий магазин від фірми “Батя”.

- Пригадую, коли мама мене завела у цей магазин, то працівниця посадила мене у крісло для примірки, а мамі сказала відійти - я мала вибирати, - згадує 81-річна тернополянка Ірина Максимів. - Усе було у коробках.

Взуття від “Баті” у місто везли із Чехії, і крамниця із ним діяла на вул. Міцкевича, 25. Ця фірма почала першою шити дешеві літні туфлі з сукна, а своєрідним девізом її власника Томаша Баті були слова “Не треба боятися майбутнього! Половина людей на світі ходить босоніж. А добре взуті заледве 5% населення світу. Це показує, як мало до сих пір було зроблено і яка велика робота чекає на шевців усього світу”. І тернополяни не програвали, коли обирали “Батю” - фірма шила взуття навіть для армії. Тепер же у місті її взуття не знайти. Зате немає проблем із іншими іноземними брендовими товарами. Як до війни, так і в наші дні проблема інша - де знайти українське фірмове взуття, одяг чи, приміром, косметику.