Тіло Руслана привезли до Козови вночі 19 липня, там з ним попрощалися рідні, близькі та друзі, - розповідає голова ради «Самооборона Козівщини» Роман Миц. - А зранку 19 липня бійця повезли на Львівщину, де й поховають.
Руслан Шпек воював в АТО більше року, пішов туди добровольцем, додає пан Миц. Також він був активним учасником Майдану.
Друзі та рідні сумують за Русланом.
Спогадами про Руслана поділився його сусід Олег Предимирський.
- У нас будиночок на дві сім’ї, подвір’я спільне, - каже він. - Руслан у Козові жив приблизно з 1995, у нього - дружина Оксана, син Назар. Руслан сам був дуже добродушний, ніколи не сперечався ні з ким, не конфліктував. Завжди говорив - заходь дверей не закриваю. У нього часто було багато гостей, він любив, коли до нього приходили чи приїжджали, був дуже товариським. Був мрійником і добряком. Коли почались події на Сході, він залишив свою підприємницьку діяльність в Тернополі і своїм стареньким бусом зайнявся волонтерством. Він любив допомагати, його було можна вночі розбудити він вставав і допомагав.
«Два нуль, нуль - це цифри на картоні
На картоні у бусі на вікні
І вже не будуть теплими твої долоні
І сміх твій гучно не лунатиме в дворі
Сусіде спи спокійноі і з Божого полону приходь хоч іноді у сні»
Такий вірш під фото з чорною стрічкою Руслана Шпека Олег розмістив в себе на сторінці у соцмережі Vkontakte
