Куди податися з дипломом?

Попри державні гарантії, випускникам навіть бюджетної форми навчання вкрай важко влаштуватися на роботу. В Україні на одне робоче місце (залежно від кваліфікації) припадає п’ять осіб, які стоять на обліку в службі зайнятості.

До кінця року цей показник може зрости, як це відбувалося з року в рік - пише газета "Місто". Основною вимогою під час прийому на роботу є кількарічний стаж праці за спеціальністю. У той же час щороку на ринок виходить понад півмільйона випускників освітніх закладів — особи без стажу і практики, незначній частині з яких (бюджетникам) держава все-таки обіцяє посприяти в пошуку місця праці…

Після цьогорічної вступної кампанії у дискусіях про формування обсягів державного замовлення усе частіше сходяться на тому, що сучасна система освіти відірвана від потреб національного ринку праці. Відтак гарантії забезпечення випускників першим місцем праці здебільшого є фікцією. Пошук місця праці за обраною спеціальністю для багатьох випускників так і залишається безрезультатним.

Про вирішення цих та інших актуальних питань працевлаштування молоді йшлося на засіданні круглого столу „Рівень молодіжного безробіття та шляхи його подолання: регіональний вимір”.

У нашій області ситуація із працевлаштуванням молоді не менш плачевна, ніж загалом у країні. Майже кожна друга людина, яка звернулася в центр зайнятості, — віком до 35 років. Майже 3000 серед них — люди з вищою освітою.

— Вирішення цього питання не залежить лише від однієї структури, потрібно працювати в комплексі та приймати спільні узгоджені рішення, — каже перший заступник директора Тернопільського центру зайнятості Олександра Островська. — Служба зайнятості виконує роль посередника: допомогти людині знайти роботу та забезпечити роботодавця працівником. Одним із негативних моментів, який впливає на зайнятість, є низький рівень заробітної плати. Більше 40% вакансій — з мінімальним окладом.

Директор міського центру зайнятості Анатолій Куриляк навів сумну статистику: майже 59% безробітних — це молоді люди віком до 35 років.

— У нас набагато більше вакансій для робітників, ніж для спеціалістів, — зазначив пан Куриляк. — Ось, наприклад, на одну вакансію робітника претендує одна-двоє осіб. Якщо йдеться про місце дипломованого спеціаліста, ця цифра зростає до 5-7 людей.

Щоби попередити надалі таку ситуацію, працівники центру зайнятості проводять активну роботу з школярами та студентами Тернополя. В ідеалі молодь мала б обирати ті професії, що користуються попитом на ринку праці. Також у центрі проводять перекваліфікацію, проте це вимагає додаткових затрат. Директор також розповів, що трапляються і скарги на центр зайнятості від роботодавців, бо ті, своєю чергою, не можуть забезпечити підприємства фахівцями робітничої сфери.

Досвідом роботи поділилися й представники тернопільських вузів.

— У нашому випадку працедавцями є районні відділи освіти, тож налагодження співпраці між вищим навчальним закладом, який готує фахівців, та роботодавцем сприятиме мінімізації молодіжного безробіття, — каже представник відділу працевлаштування випускників ТНПУ ім. В. Гнатюка Володимир Ткач. — Ми регулярно звертаємося до роботодавців за прогнозом щодо потреби тих чи інших кваліфікацій. Це дозволяє робити якісь прогнози стосовно набору абітурієнтів. Проте цей зв’язок поки що не є достатньо налагодженим.

Усі формальні процедури працевлаштування випускників давно прописані у законах. Маємо статтю 56 Закону “Про вищу освіту”, у якій сказано, що “випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі скерування на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником”. Проте в реальному житті це рідко виконується.

— Проблема забезпечення молоді роботою є загальнодержавною, тобто є держзамовлення, але немає державного направлення та розподілу, — каже начальник відділу працевлаштування та практичної підготовки студентів ТНТУ ім. І. Пулюя Ігор Равлів. — У результаті маємо інциденти з судовими процесами, коли йдеться про повернення коштів студентами-державниками.

Поділився з присутніми своїми спостереженнями і керівник з працевлаштування ТНЕУ Василь Брич:

— Ми пішли шляхом створення і проведення презентацій з орієнтацією на певну цільову аудиторію. Це дає значно кращий ефект, ніж ярмарки вакансій. Також ми першими в Україні запровадили вторинну зайнятість, завдяки якій студент пробує себе в різних сферах діяльності й має можливість збагатити свій професійний досвід.

У пошуку роботи молодим людям допомагають і громадські організації.

— У нас є проекти та певні напрацювання, які підтримує міжнародний фонд “Відродження”, — каже представниця одного із молодіжних центрів працевлаштування Христина Зелінська. — Ми співпрацюємо з учнівською молоддю та студентами. При організації створено експертну раду.

Досить цікавими є дослідження “R&B Group” та Інституту ім. Горшеніна, на основі яких можемо зробити певні висновки щодо вад системи вищої освіти. Згідно з результатами першого опитування, щонайменше половина вступників обирає вуз, виходячи із перспектив майбутнього працевлаштування. І тільки третина керується інтересом до певного виду діяльності, який прагнуть опанувати у конкретному виші. Дані Інституту ім. Горшеніна ще цікавіші. Згідно з результатами дослідження “Працевлаштування молодого спеціаліста в Україні”, майже половина опитаних (42,8%) вважає, що головним під час навчання у вишах є пошук майбутньої роботи. Приблизно стільки ж вважає, що вища освіта сьогодні потрібна передусім для того, аби вдало працевлаштуватися. При цьому семеро із десяти переконані: без досвіду праці знайти роботу неможливо, відтак і закономірно, що більше 80% кажуть, що забезпечувати молодих випускників першим місцем праці має держава.

 


Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі