Жителі Тернопільщини виготовляють тушонки для потреб вояків

Добрі люди із села Бернадівка, що на Теребовлянщині, в березні 2015 року вирішили, що вони також, як і більшість мешканців України, зможуть якимось чином допомагати воякам передової. 

Слід відзначити, що дане село є невеличким і, як люди казали, Богом забуте. Проте, розговорившись з ними, вийшло, що їх не Бог забув, а всі влади за час існування незалежної України. Бо саме село чепурненьке й гарненьке, воно розкинулось на мальовничих пагорбах, навколо садки й лани, тече невеличка річечка Птюха, тут живуть привітні та щирі люди, а от решта не піддається опису. Як таких доріг у селі просто немає, їх замінюють якісь каменюки впереміш із грубим щебенем. Видно, що ще з радянських часів за дороги так ніхто і не брався. Майже всі мешканці села не мають роботи, десяток з них добираються за копійчинами до сусідніх великих сіл Струсів, Дружба чи до райцентру. Багато чоловіків подалися за кордон на заробітки, щоб прогодувати свої родини. Так що вся надія селян, щоб вижити, лише на свої власні сили, присадибні господарства та працьовиті руки. І ці стійкі, життєрадісні й волелюбні люди таки виживають, як їм не тяжко, більше того – у них з’являються дітки, які ростуть мов на дріжджах і… Їм немає куди піти вчитися у рідному селі, не говорячи вже про дитсадок. Тож близько 15-ти з них добираються за 3 км до Струсівської школи. Матері кажуть із вдячністю про те, що для дітей Струсівський сільський голова Роман Бойко виділив авто, яке їх і доставляє на науку. На пальне, по 115 грн. за школяра в місяць, батьки самі збирають кошти. Але їх вистачає лише на шлях туди, а звідти діти вже добираються додому, хто як зможе. Також матері школярів зауважують, що дирекцію школи доля дітей після уроків зовсім не цікавить. А що буває з тими дітьми взимку? Навіть не хочеться й думати, пише Номер один. 

У таких складних і суворих умовах українського суспільного добору ці люди вирішили допомагати армії, відірвавши від себе останнє, що вони мають.

– Спочатку нам доставили за сприяння струсівського сільського голови чотири свині, скляні банки й кришки. І понад десять мешканців нашого села з ентузіазмом узялися за справу. Жінки у себе вдома варили начинки до страви – квасолю, гречку тощо, а далі у занедбаному приміщенні дитсадка-школи гуртом розбирали м’ясо, жінки шматками накладали його в банки. Потім варили в автоклавах, які також надали мешканці села. І так навесні виготовили понад 750 банок тушонки і віддали: по 100 банок теребовлянським волонтерським групам «Чесна Україна», «Теребовлянська вежа», 300 банок відвіз на передову Струсівський священик, отець Михайло Рожиловський, разом з директором школи-інтернату Василем Кирилюком. А 200 банок доставив бійцям на Схід сам Роман Бойко. Наступну партію тушонок – 281 банку, зробили недавно і віддали волонтерам із «Теребовлянської вежі», які невдовзі збираються до хлопців на передову. Плануємо у найближчий час знову попрацювати, бо солдатам-воякам потрібні калорії, а держава й надалі їх годує абияк. Теребовлянські волонтери, Богдан Морозович і Михайло Самець, доставляли нам у село скляні банки, кришки, спеції тощо. Допомагає нам і священик із с. Різдвяни, отець Терлюк Юрій», – розповів Андрій Подольський.

Необхідно додати, що сільські волонтери, окрім тушонок, виготовляють для воїнів ще й смачні домашні пиріжки з різною начинкою, печуть запашний домашній хліб у сільських печах. Теплими словами пан Андрій згадує безкорисливу і значну поміч Зарваницького духовного центру, який очолює отець Володимир Фірман. Волонтери із с. Бернадівка брали в Центрі комплекти постільної білизни, футболки, светри, мінеральну воду, освячені образки, хрестики. Тепер отець Володимир обіцяв бернадівцям доставити дві свині на тушонки. А школярі із с. Дарахів через бернадівських волонтерів передають на передову воїнам свої малюнки, власноруч виготовлені обереги. А бійці з передової дякують дітям за турботу й допомогу, а ті тішаться з того, що й вони внесли лепту в загальну добру справу.

Андрій Подольський тримає постійний мобільний зв’язок з багатьма солдатами передової і не лише із земляками, а й із воїнами з інших куточків України. Він говорить, що цю справу селяни роблять не заради слави, а перш за все - заради добра. Для того, щоб наша армія була міцною і скоріше подолала московську гідру. Невдовзі один земляк-воїн сельчан Антон Шпуляк має демобілізуватися й повернутись до рідного села. Зараз він ще доліковує рани у військовому госпіталі м. Ірпінь, що поблизу Києва. Односельці йому весь час допомагали, тепер думають гідно зустріти земляка-героя, який на собі відчув і випробував усі жахіття війни. Крім того, двох хлопців мобілізували до армії нещодавно і вони зараз закінчують навчання на одному з полігонів Яворова поблизу Львова. Про них селяни вже почали турбуватися і думають це робити й надалі.

Турбуються бернадівці і про загиблих воїнів у зоні АТО. Так нещодавно поховали героя війни із 128-ої гірсько-піхотної бригади Андрія Мазура з села Налужжя Теребовлянського району, яке неподалік Бернадівки. Мешканці села надали на похорон та доставку тіла сім’ї загиблого по 170 гривень. Це значний подвиг, якщо врахувати безробіття в селі та загальне зубожіння народу в країні.