На Тернопільщині встановили унікальні вітражі Андрію Бандері та Никиті Будці

Унікальні вітражі, аналогів яким немає ані в Україні, ані в світі, встановили у Козівському храмі Успіння Пресвятої Богородиці. Ідея увіковічення отця Андрія Бандери і блаженного Никити Будки належить духовним отцям храму - Михайлові Забанджалі та Василю Баглею. На думку духовних наставників, ці постаті стали символом боротьби за національну ідею та греко-католицьку віру.

Вітражі з зображенням у повний зріст Андрія Бандери і Никити Будки, які виконані у техніці Тіффані, вже встановлено у святилищі церкви. Від цього вона стала більш світлою та просторою. Автором робіт є відомий вітражист Івано-Франківщини Ігор Волошин. Андрій Бандера та Никита Будка проживали не так давно – у минулому столітті. Збереглися їхні фотографії. Складність роботи полягала в тому, щоб з точністю відтворити їхні образи та передати риси обличчя. Владика Никита Будка зображений на пшеничному полі, позаду – блакитне небо. Отець Андрій стоїть на чорній землі на фоні червоної заграви. На вітражі владики Никити відтворено єпископський герб. З іншого боку – герб УГА, оскільки владика був капеланом Галицької армії. Він був близьким до свого народу, воював разом з вояками-побратимами і віддав своє життя на вівтар смерті заради церкви, пише Номер один. 

– При виготовленні вітражів використовувалась техніка Тіффані, в основі якої лежить свинцева пайка у поєднанні з паленим склом. Це найдосконаліше, що існує в мистецтві вітража. Це нефарбоване скло, тому воно роками зберігається і не змінює своєї структури, – розповідає отець Василь Баглей.

Між ідеєю та її повною реалізацією минули всього півроку.

– Цю ідею не вдалося б реалізувати без фінансової допомоги благодійників. Нашим однодумцем у цих питаннях є відомий в області аграрій Іван Чайківський. Ці вітражі не мають аналогів не тільки в Україні, а у світі. До того ж, отця Андрія Бандеру до цього часу ніхто і ніде не зображав, – каже священик.

Ініціатори зазначають, що як отець Андрій Бандера, так і владика Никита Будка стали символами незламності та нескореності. Відтепер вони є правдивими орієнтирами для прихожан храму.

– Нація та народ не можуть існувати без символів, на які варто орієнтуватися. Життя цих людей є символом боротьби за дух, віру та свій народ, – продовжує отець Василь Баглей. – Ці люди не скорилися системі, не пішли за течією. За те, чим жили, що проповідували, вони й померли, віддали своє життя. Без ідеї жоден народ не зможе збудувати успішну економічно розвинену державу. Нехай Андрій Бандера та Никита Будка стануть нам прикладом для наслідування у плані відданості своїм поглядам та переконанням. Заради церкви вони не скорилися перед сталінським режимом і поклали своє життя на її вівтар. Обидва відійшли у вічність з вінком перемоги як сповідники нашої віри і церкви з наміром спасіння українського народу.

Таке високе пошанування цих слуг Божих у місцевому храмі не випадкове. Ці дві історичні постаті мають відношення до містечка та безпосередньо парафії.  Дружина Андрія Бандери, Мирослава, та дружина парафіяльного козівського священика Івана Чарторинського, Людмила, були рідними сестрами. Дружина Андрія Бандери померла дуже молодою – у 34 роки. Йому довелося самому виховувати семеро дітей. Не раз маленький Степан Бандера приїжджав у містечко до своїх тітки та дядька. А сестру Степана Бандери, Оксану, подружжя забрало до себе на виховання. Дівоче прізвище матері Степана Бандери – Глодзінська. А дядько Степана, Павло Глодзінський, був засновником кооперативного руху на Галичині та товариства «Маслосоюз».

– Це явище називають «економічним дивом». Товариство першим вийшло на ринки Європи і запровадило принцип «Свій до свого по своє». Українці почали підтримувати один одного в економічному плані та розпочали взаємновигідні торгові відносини. Тобто економічний націоналізм має реальне підґрунтя, – розповідає о. Василь.

Блаженний Никита Будка, уродженець Тернопільщини, 1936 року в сані єпископа УГКЦ візитував козівську парафію. Він проголошений блаженним католицької церкви. Загинув, будучи виселеним на заслання.

Варто зазначити, що факт вшанування Андрія Бандери та Никити Будки у козівському храмі викликав бурхливе обговорення у російських ЗМІ, мовляв, українці приписують націоналістів до святих. Справді, внесок цих людей у національно-визвольну боротьбу неоціненний, однак церква їх вшановує за інші заслуги – як духовних наставників та покровителів.

28 серпня, на престольний празник Успіння Пресвятої Богородиці, відбулася Свята Літургія та урочисте освячення вітражів і відновленого історичного вівтаря. На урочисту подію прибуло багато духівництва з Тернопільсько-Зборівської та інших єпархій, представників громадських церковних і патріотичних формувань.

Довідка

Андрій Бандера народився  у 1882 році в Стрию на Львівщині. Священик УГКЦ, капелан, культурно-громадський діяч, політик Західноукраїнської Народної Республіки, ветеран Українсько-польської війни. Був заарештований як батько «руководителя краковского центра ОУН Степана Андреевича Бандери». 5 днів перебував у Станіславській тюрмі і місяць та 13 днів – у Київській. 2 липня 1941 слідство у справі отця Андрія Бандери завершилося. В обвинувальному висновку, складеному слідчими, йшлося про переховування нелегала, наявність націоналістичної літератури, націоналістичні переконання підслідного. Проте першим, отже, головним звинуваченням священика було те, що він, «будучи батьком керівника закордонного проводу антирадянської націоналістичної організації ОУН Степана Андрійовича Бандери, підтримував з ним до останнього часу систематичний зв'язок». 7 липня відбувся «суд», який тривав менше двох годин. Відповідаючи на запитання суддів про своїх дітей, отець Андрій Бандера гордо відповів: «Я своїм дітям дав належне виховання, прищеплюючи їм любов до України. Світогляди моїх синів і доньок однакові».

Після численних катувань був засуджений до розстрілу 8 липня і через три дні розстріляний.

Священномученик Кир Никита Будка народився 7 червня 1877 року в селі Добромірка Збаразького району в селянській сім'ї. 1905 року після закінчення теологічних студій у Відні та Інсбруці отримав священичі свячення з рук Митрополита Андрея Шептицького. Від самого початку велику увагу приділяв душ пастирській опіці українських емігрантів. У липні 1912 року був призначений Апостольською Столицею Єпископом для українців-католиків у Канаді. На початку 1945 року за наказом Сталіна було приготовано план "заходів", що мали на меті відірвати греко-католицькі парафії в СРСР від єдності з Ватиканом і поступово прилучити їх до Російської православної церкви. Було вирішено розправитися з католицьким єпископатом.

11 квітня 1945 року Кир Никита Будка був ув'язнений. У ході слідства з боку слідчих Н. Будка зазнав неймовірних тортур, мордувань, знущань і голодувань. Був засуджений на 8 років позбавлення волі й засланий до Каралагу – концтабору з особливим режимом у степах Казахстану, біля Караганди. У концтаборі виконував непосильну важку фізичну роботу. Кир Никита Будка помер 1 жовтня 1949 року в Караганді.