Як діти українських чиновників і мільйонерів розпочали свій шлях у великий бізнес

Діти українських чиновників і мільйонерів починають свій шлях у великий бізнес, переважно тренуючись на невеликих проектах у сфері luxury-послуг, пишеКореспондент.

Видання констатує, що в Україні настав час, коли великим держчиновникам і провідним бізнесменам, які заробили свої капітали за часів незалежності, пора пристроювати до справи своїх старших дітей, і нащадки з великим задоволенням кидаються в бій, несучи на своїх прапорах не тільки відомі прізвища, але і суттєві фінансові вкладення батьків.

Поки до серйозних справ підростаючу еліту, за рідкісним винятком, не допускають, обкатуючи їх таланти в різних люксових проектах у сфері торгівлі або обслуговування, додає тижневик.

Причому, як переконався Корреспондент, діти чиновників завжди заявляють, що успіхами вони зобов'язані виключно власним талантам, а от нащадки мільйонерів не соромляться визнавати, що поштовх їхній кар'єрі дали батьки.

Видання наводить приклад 23-річного юнака в люксовову одязі від Prada, який до липня 2011 року для 26 гравців українського футбольного клубу Говерла з Ужгорода, що виступає в першій лізі, був просто Сашком, адже зовсім недавно підлітком він грав у цій команді. Тепер же футболісти називають його Олександром Несторовичем.

Це не дивно, пише журнал, і уточнює, що влітку Сашко став першим віце-президентом клубу, співзасновником та інвестором якого ось уже 13 років є його батько - Нестор Шуфрич, відомий політик, заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

"Тато вирішив, що біля керма повинна стояти людина, якій він може довіряти. Я обережно поставився до такої можливості, тому що розумів, чим це загрожує, враховуючи мій вік і прізвище. Проте батько знав, що довіряти футбольне питання комусь крім мене не варто. Як показала практика, тато мав рацію і я не помилився", - ретельно підбираючи слова, але впевнено говорить Шуфрич-син.

З іншого боку, юна Олександра Червоненко, молодша донька бізнесмена і екс-соратника Віктора Ющенка Євгена Червоненка, нині голови департаменту авіації Міністерства з надзвичайних ситуацій, не приховує, що заробляє гроші на торгівлі.

У її портфоліо вже значиться агентство з організації заходів RSVP, в якому вона виступає в ролі співвласниці, а також співтовариство автогонок Prime Yalta Rally, підвідомчих її батьку.

Нова справа Олександри, як пише Корреспондент, - це бутік спортивного одягу Bogner, розташований на орендованих 80 кв. м в Mandarin Plaza - одному з найдорожчих столичних торгових центрів. Втім, одяг Bogner йому до пари - вона належить до елітного класу. Приміром, ціна лижної куртки цього бренду - $ 2,3 тис.

Олексій Аристов, молодший директор відділу корпоративних фінансів аудиторсько-консалтингової компанії Deloitte, каже, що заради відкриття подібного бізнесу, навіть при наявності приміщення, потрібно викласти $ 300-500 тис. - і це тільки для закупівлі колекції.

Експерт сумнівається, що подібний проект відкритий заради отримання стабільного прибутку: мовляв, рентабельність немережевих бутиків варіюється. І тому подібні магазини - це швидше хобі.

Ще один приклад, як пише журнал, Максим Лавринович, син міністра юстиції Олександра Лавриновича, який вже досяг успіхів. Його юркомпанія Лавринович і Партнери, яку він відкрив у 2004 році, маючи 26 років, нині, якщо вірити юристу, визнана провідною фірмою такого профілю в Україні. Її представництво є навіть в американському Чикаго.

При цьому Лавринович запевняє, що батько не допомагав грошима - ні тоді, коли в його фірмі працювали шестеро людей, ні зараз, коли штат досяг півсотні працівників. "Я працював з 17 років, мав достатні заробітки і гідних роботодавців", - говорить він Корреспонденту.

Діти держчиновників всіляко дистанціюються від своїх високопоставлених батьків, коли йдеться про їх допомогу, а нащадки великих бізнесменів не бачать нічого поганого в тому, щоб це визнати.