Чи можуть призвати чоловіка у декретній відпустці?

Цивільний чоловік, який іде у декретну відпустку з догляду за дитиною, не може мати права на відстрочку від мобілізації на цій підставі.

Сама по собі декретна відпустка не дає право на відсрочку від мобілізацію для чоловіків.

Про це розповідає ТСН.ua.

Відповідно до закону №7464, обрати – піти до армії чи в декретну відпустку по догляду за дитиною може лише чоловік-військовослужбовець, дружина якого також є військовослужбовицею.

"Закон розроблено з метою забезпечення рівних можливостей військовослужбовців – матері та батька на догляд за дитиною, поєднання військової служби із сімейними обов’язками та створення передумов для посилення ролі батька у процесі виховання дітей та розвитку відповідального батьківства в Україні. Батьки дитини повинні самостійно вирішувати, хто з них піде у відпустку для догляду за дитиною, зважаючи на їхні особливі сімейні обставини, а також фінансовий дохід кожного", – йдеться у пояснювальній записці до закону.

Відстрочку можуть мати лише батьки, які самостійно виховують одну або більше дітей до 18 років.

Які документи потрібні, щоб довести ТЦК, що чоловік виховує дитину сам

Одразу скажемо, що документів про розлучення недостатньо, аби чоловіка визнали батьком, що виховує дитину самостійно.

• свідоцтво про смерть матері дитини;
• або рішення суду про визнання матері безвісти відсутньою;
• або рішення суду про позбавлення матері батьківських прав;
• або рішення суду про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав;

Адвокат юридичної компанії Riyako&Partners Катерина Аніщенко у коментарі "РБК-Україна" додала, що доказами для отримання статусу "батька-одинака" можуть також бути:

• інформація міграційної служби про перетин кордону іншим із батьків;
• докази перебування іншого з батьків на окупованій території;
• ухвала суду або довідка органів Національної поліції про розшук одного з батьків та відсутність відомостей про його місцезнаходження;
• довідка з дитячого садка чи зі школи про те, що лише один з батьків фактично опікується дитиною;
• наказ служби у справах дітей, що опіку над неповнолітньою дитино здійснює саме один з батьків;
• показання сусідів, вчителів дитини.