Зима — це пора снігу, свят та, на жаль, підвищеного ризику отримання травм. Дороги, вкриті льодом, небезпечні не лише для водіїв, а й для пішоходів.
Про сезонний та виробничий травматизм, запобіжні заходи та реабілітацію Місто розмовляє з лікарем-травматологом, автором кількох монографій, шістьох художніх книг на актуальні теми з історії та сучасного життя України, доцентом Тернопільського державного медичного університету імені І. Горбачевського Орестом Березовським.
— Найбільше від травматизму потерпають люди старшого віку. Серед найчастіших ушкоджень — перелом променевої кістки в типовому місці. Таких випадків за день у травмпункті, що у міській лікарні №1, буває від трьох до п’яти щоденно. До травм, пов’язаних з невдалим падінням, також належить вивих плеча.
Вправляння травм здійснюється, як правило, під місцевою анестезією, а при вивиху плеча необхідний наркоз. Саме вправляння плеча триває від кількох секунд до кількох хвилин. До серйозних ушкоджень належать травми грудної клітки. Наприклад, при падінні з висоти можуть бути переломи ребер, розрив легень та інше. Особливою травмою є перелом шийки стегнової кістки. В абсолютній більшості випадків ця травма зустрічається у людей, віком за 60 років. У такому віці виявляється остеопороз (“остео” — кістковий) — це розрідження кістки за вмістом кальцію. Одночасно із цим має місце остеосклероз, тобто кісткові балки стають крихкішими від збільшення кальцію в них. У результаті цього кістка легко ламається, що призводить до дуже серйозних наслідків. Якщо людині не надати належної допомоги, то це може стати причиною ускладнень, а згодом призвести до смерті. Мені довелося упродовж 22 років керувати клінікою гострої травми. За ці роки виробилися певні традиції оперативного лікування подібних травм. Бувало таке, що інші клініки відправляли хворих “без надії” додому, а коли ті приходили до нас, то наші фахівці у 93% випадків успішно оперували. Щодо виробничого травматизму, то його не можна порівнювати з тим травматизмом, який був 20 років тому. Адже тепер у нашій області промисловість мало розвинена, тому травматизм в основному сільськогосподарський. До того ж, на полях нині працює мало людей, в основному механізатори, тому саме вони й травмуються.
— Як запобігти великій кількості травматизму?
— У профілактиці вуличного, пішохідного травматизму одну із основних ролей відіграє взуття, яке повинно мати добре “зчеплення” з ґрунтом. Проте той контингент людей, які найбільше травмуються, не мають спеціально пристосованого взуття. Старші люди доношують те, що придбали в молодості, або те, що купили на секонд-хенді. Цього року, коли йду вулицею, радію, що через кожних 100 метрів насипані акуратні гірки піску. Це свідчить про те, що комунальні служби готуються до боротьби з ожеледицею. Ще комунальники використовують сіль, хоч це, з екологічної точки зору, не зовсім доречно, проте з точки зору попередження травматизму — цілком доцільно. Загалом всім пішоходам потрібно бути обережними, ходити поволі та дивитися під ноги.
— Скільки часу триває реабілітація після травм?
— При переломах променевої кістки в типовому місці гіпсову пов’язку діти можуть носити навіть неповний місяць, а дорослим потрібно щонайменше півтора місяця. Після перелому променевої кістки відновлення триває 1,5–2 місяці. Це залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та характеру його праці. Травматизм тягне за собою не лише ті наслідки, котрі безпосередньо пов’язані з переломом, але й із тривалим знерухомленням. У більшості випадків воно супроводжується атрофією м’язів. Реабілітація перелому шийки стегна може тривати рік і більше. Для відновлення застосовують спеціальні вправи, а для цього в лікарнях та клініках є технічно обладнані кабінети. Міська лікарня №3 має особливо сприятливі умови та устаткування для виконання реабілітаційних функцій. Крім того, реабілітацію успішно здійснюють у Микулинцях, Конопківці та Більче-Золотому.
— Оресте Івановичу, розкажіть про особливі методики.
— Технології лікування зросли в позитивному напрямку. Є багато методик, які сприяють лікуванню, тобто поліпшенню його із застосуванням різних апаратів. Ще професор Єдинак мав кілька своїх апаратів для репозиції (вправляння) уламків кісток шляхом їх розтягнення. Це давало кращий результат, ніж апарат Ілізарова, який ґрунтується на застосуванні перехрещених шпиць на спеціальних кільцях, які стабілізують уламки, а ті, своєю чергою, з’єднуються штангами, котрі зближуються або віддаляються одна від одної. Досить проста методика, але дає хороший позитивний результат.
— Пане Оресте, розкажіть про особливий підхід до пацієнтів.
— Лікарі мимоволі стають психологами, адже до кожного хворого потрібен індивідуальний підхід. Спершу варто оцінити ступінь страждань травмованого. Якщо він безнадійний, то треба вселити в нього надію, знеболити не тільки ліками, але й добрим словом та ласкою.
— У вашій практиці траплялися цікаві випадки?
— Звісно, напевно, було кілька сотень. Тому планую видати ще одну книгу цікавих випадків. Вважаю, що в травматологічній практиці не завжди треба застосовувати відкриті операції, їх слід робити лише в 40% випадків, а в інших досвідчений фахівець може застосувати малотравматичні закриті методики лікування.