З кожним роком у Тернополі зростає кількість справ про позбавлення батьківських прав. Останнім часом їх характер суттєво змінився. Щоразу вони стають складнішими та заплутанішими.
Часто особисті образи кожної зі сторін беруть верх не тільки над здоровим глуздом, а й над законом. Історії, з якими щодня зустрічаються органи опіки міста Тернополя, викликають суто філософське питання: куди котиться цей світ? Матері всупереч рішенню суду забороняють дітям бачитись із батьком, чоловіки оспорюють власне батьківство, батьки-іноземці безслідно зникають без жодних на те підстав, а на їх персони в органах опіки заведено не одну справу про позбавлення батьківських прав.
Аби не платити аліментів, батько відмовився від власної дитини
– Основною причиною збільшення кількості позовів про позбавлення батьківських прав є байдужість чоловіків, – розповідає начальник відділу з питань опіки та піклування служби у справах неповнолітніх і дітей ТМР Марія Дунець. – Як правило, батько залишає сім’ю та безслідно зникає. Жінкам нічого невідомо про їхнє місцезнаходження. Мова йде не про кілька місяців, а про 5-12 років. Буває, жінки вдруге виходять заміж і їхні чоловіки хочуть усиновити дитину, яку спільно виховують. Для цього потрібно позбавити біологічного батька права на батьківство. На другому місці серед причин – алкогольна залежність батьків. Щоправда, ця причина є не такою масовою у порівнянні з попередньою.
Як правило, заявниками про позбавлення батьківських прав є жінки. Однак бувають випадки, коли чоловіки самі звертаються в органи опіки з проханням позбавити їх батьківських прав. Такі ситуації трапляються, коли чоловік одружується з жінкою і всиновлює її дитину від першого шлюбу. Через деякий час подружжя розлучається і чоловік просить позбавити його батьківських прав. Такі громадяни в майбутньому втрачають можливість знову усиновити дитину. Втім, можливо, це й на краще, адже через необдумані та легковажні вчинки дорослих знову можуть постраждати маленькі дитячі серця. Також ініціаторами позбавлення батьківських прав можуть бути самі діти.
– Нещодавно Тернопільський міськрайсуд позбавив батьківських прав батька, який протягом чотирьох років жодного разу не бачив своєї дитини, – розповідає Марія Дунець. – Це був дуже важкий суд, а дана справа тягнулася більше трьох років. Чоловік приїхав у Тернопіль з іншої області. Тут він одружився, а через деякий час у сімейної пари народилася дитина. У свідоцтві про народження чоловік записаний батьком хлопчика. Та коли сімейна пара розлучилася, а жінка подала заяву на аліменти, чоловік від свого батьківства відмовився. З часом сума виплати на допомогу в утриманні дитини набігла чимала, колишня дружина подала на батька дитини до суду. Будинок, в якому проживав чоловік, взяли під арешт. Він подав позов на оспорення батьківства. У свою чергу жінка подала зустрічний позов на позбавлення батьківства. Сьогодні хлопчику чотири роки. Чоловік не цікавився власною дитино від її народження. Зараз горе-батько проживає в іншій області. У нього нова сім'я. Він виховує власну та дитину своєї нової дружини від першого шлюбу. На суді чоловік переконував, що він хороший батько. Він сказав, якщо мене позбавити батьківських прав, тоді права на батьківство потрібно лишити усіх чоловіків.
Нерідко після подання жінками заяви на позбавлення батьківських прав чоловіки приходять в органи опіки і пишуть заяви на участь у вихованні дитини. Вони запевняють, що стануть хорошими батьками, просять розробити графік побачень, але, як показує практика, такого батьківства вистачає не надовго. Щоправда, є й кардинально протилежні випадки. Нещодавно органи опіки розглядали справу про позбавлення батьківських прав чоловіка, який протягом кількох років не навідувався до дитини. Як з’ясувалась, кілька років тому тернополянка, залишивши свою дитину матері, виїхала на роботу за кордон. Тим часом вихованням дитини займалася бабуся по маминій лінії. Натомість батько жодного разу не прийшов до дитини. Коли жінка повернулася з-за кордону, вона подала заяву на позбавлення його батьківських прав. У відповідь чоловік написав заяву на участь у вихованні дитини та про затвердження графіка відвідувань. Однак дитина рідко бачила батька, вона не знає його і боїться йти з ним на побачення.
Для деяких жінок суд – не авторитет
Засідання опікунської ради завжди проходять дуже боляче для обох сторін справи. У кожного з батьків є своя образа на серці. Кожен хоче довести свою правоту, тому з’ясувати істину дуже важко. Інколи засідання опікунської ради можуть тривати по 9 годин. Для об’єктивності на слухання можуть запрошувати дітей, якщо це не спричинить для них психологічної травми. Часто ложку дьогтю у справу додають батьки членів подружжя, як правило, зі сторони жінки. Таке втручання у стосунки між молодими людьми тільки погіршує ситуацію.
– У батьків кипить образа за власну дитину, тому вони підливають масла у вогонь і, самі цього не розуміючи, провокують сварки між подружжям. Великі важелі впливу на стосунки у сім'ї мають матері жінок, – пояснює Марія Борисівна. – Навіть при встановленні графіка побачень чоловіки приходять до нас і бідкаються, що тещі не дозволяють їм бачитися з дитиною. Наприклад, протягом трьох років в орган опіки звертався чоловік з заявою про встановлення графіка побачень дитини. Натомість його справа закінчилась заявою колишньої дружини про позбавлення його батьківських прав. Справа в тому, що чоловіку було встановлено графік відвідування дитини, але дружина під впливом матері його недотримувалась. Органи опіки рекомендували чоловікові звернутися до суду про усунення перешкоди у спілкуванні з дитиною. Натомість жінка подала зустрічний позов про позбавлення його права на батьківство. Вона жодного разу не з’явилась на засідання опікунської ради, коли розглядалося питання встановлення графіка. Жінка переховує дитину, забороняє бачитися хлопчику з батьком.
Іноземця двічі позбавили батьківських прав
Багато батьків втручаються у стосунки сім'ї і не дозволяють їм вирішити питання самостійно. Органи опіки завжди проводять акти обстеження обох сторін, адже інколи отримана інформація може бути неправдивою. Кожна справа досліджується надзвичайно ретельно. Працівники збирають свідчення сусідів, співробітників, знайомих, перевіряють дані, спілкуються з дітьми.
– Наприклад, у відділ опіки уже чотири рази звертався чоловік, який подає заяву про позбавлення батьківських прав щодо своєї доньки та зятя, які, на думку тернополянина, не займаються вихованням дітей. Як з’ясувалось, подружжя справді інколи байдуже відноситься до своїх батьківських обов’язків. Чоловік з дружиною можуть пропасти на кілька днів і залишити дітей на дідуся. Натомість чоловік одразу звертається в орган опіки і скаржитись на подружжя. Під час розгляду справи ми спілкувалися з дітьми. Вони розповіли, що батьки купляють для них одяг, іграшки. Самі ж діти також хочуть залишитися з мамою та батьком. Зрозуміло, які б не були батьки, вони однаково найдорожчі для дітей люди.
Доволі гостро в опікунській раді стоїть питання про позбавлення батьківських прав іноземців. Щоразу виявляються нові факти невиконання ними свої батьківських обов’язків. Зокрема, протягом року на розгляді в органах опіки було три таких справи. Сьогодні щодо батька-громадянина іншої держави, якого напередодні позбавили батьківських прав стосовно однієї дитини, подано нову заяву. Як з’ясувалось, до свого зникнення молодий чоловік встиг обзавестись у Тернополі не однією дитиною. Нещодавно тернополянка, батьком дитини якої записано громадянина Н., подала позов про позбавлення батьківських прав у зв’язку з його зникненням. До речі, прізвище іноземця носить і дитина, і тернополянка. У першій справі проти іноземця мова йшла про позбавлення прав щодо дев’ятирічного хлопчика. Перша дружина була забезпеченою, освіченою, з солідним статусом та статками. В іншому випадку – дитина значно менша. Наразі органи опіки отримали інформацію, що даний громадянин покинув територію України. Залишається сподіватись, кажуть в органі опіки, що це остання справа щодо цього чоловіка…