Напередодні Дня Незалежності України спілкуємось з кандидатом в депутати по Зборівському виборчому округу №165 Володимиром Болєщуком — громадським діячем, депутатом Тернопільської обласної ради, активістом Зарваницької громадської ініціативи.
— Пане Володимире, які почуття викликає у Вас День Незалежності?
— Щороку останні дні серпня я переживаю особливе піднесення. У моїй пам'яті передусім виринають події 1991 року. Святкування Преображення Господньго — празник Спаса і новини з Москви про путч ГКЧП. Три дні, які тримали в напрузі увесь світ, завершились падінням Імперії Зла. Радянський Союз розвалився як колос на глиняних ногах. Бо був заснований на страху і брехні.
Проголошення Незалежності у 1991 році стало кульмінаційним етапом та кульмінацією багатолітньої борні нашого народу за волю. Щороку в кінці літа ми згадуємо мільйони борців за Незалежність, віддаємо шану їх жертовності. Сьогоднішня держава є результатом тривалої часто дуже кривавої боротьби.
— В офіційних промовах і вітаннях сучасні політики часто вживають поняття “молода держава”. Чи згідні Ви з цим формулюванням?
— Категорично не згідний. Українська державність має тисячолітню історію. У княжі часи Україна-Русь була потужним геополітичним гравцем на історичній карті Європи. На жаль, роз'єднаність і міжусобиці визначили подальший драматичний хід історії. Україна була близька до відновлення державної незалежності у козацькі часи, в період УНР-ЗУНР, у Львові в червні 1941-го.
Ми є державою з тривалою державницькою традицією. Боротьба підпілля ОУН, збройне протистояння УПА, яке тривало до 60-х років ХХ століття, дисидентський рух, нескореність підпілля Української греко-католицької церкви — все це було виразом генетичного прагнення українців жити у своїй справедливій національній державі.
Сучасним українським політикам і можновладцям бракує знання і розуміння історії, тому вони повторюють тезу про “молоду” державу, яка щойно стоїть на початку своєї незалежної епохи. Але це спекуляція і підміна понять. Для справжніх українських патріотів традиція державності є тисячолітньою, вона лише відновлена у 1991 році.
— Минає двадцять один рік від подій серпня 1991 року. Вже виросло покоління українців, які народились у державі Україна. Які завдання стоять перед ними?
— Перед плином часу мізерніють будь-які політичні технології. Покоління українців, не інфікованих вірусом “совковості”, тоталітаризму і страху, дітей, які зростали в атмосфері волі — це головний скарб нації. Сьогодні Україна переживає складний час. Ми є свідками намагання промосковських політиків здійснити реванш: відбувається наступ на мову, церкву, утискається свобода слова.
На моє глибоке переконання, це остання агонія представників “минулого” — комуно-комсомольського покоління. Йому на зміну приходить молоде і здорове покоління Незалежності. Воно остаточно подолає рудименти старої епохи — відчуття меншовартості і зневіру у власті сили. Молоде покоління українців має на своєму прапорі ідеали свободи і бажання самореалізуватись у відкритому світі. Покоління Незалежності довершить справу побудови держави, про яку мріяли мільйони попередників.