Проблема рейдерства в агробізнесі стає дедалі актуальнішою. Про неї багато пишуть, створюють антирейдерські штаби, центри, проводять форуми. Але проблема не вирішується, і, очевидно, найближчим часом не вирішиться.
Прокоментувати ситуацію в сучасному агробізнесі та можливі ризики для великих агрохолдингів та малих господарств ми попросили досвідченого юриста, адвоката, кандидата юридичних наук Олександра Степанюка.
- Олександре, які фактори, на Вашу думку, спричинили своєрідний спалах рейдерських атак на чималу кількість компаній в нашій країні та області зокрема?
- Причин цьому багато: політичних, економічних, правових і соціальних. Я б виділив декілька основних. По-перше, неврегульованість ринку землі, по-друге, земля сьогодні лишилася чи не єдиним ресурсом в Україні, який ще можна ділити чи перерозподіляти, по-третє, корумпованість судів та виконавчої влади. І, звичайно, не слід забувати, що сільське господарство сьогодні приносить стабільні і високі доходи.
Тому тема цікава як для великих агрохолдингів, політичних сил, так і для спекулянтів, що планують перепродавати земельні ділянки після запуску ринку.
В Україні напрацьовані і апробовані схеми відбору земельного банку, а то й бізнесу в цілому через державні органи, через підробку статутів, через «запуск» внутрішньо корпоративних конфліктів, силове захоплення землі, приміщень чи врожаю, використовуючи дані з кадастру про незареєстровані права на ділянки… І ще багато інших схем, які нібито «вписуються» в норми права або побудовані на прогалинах в законодавстві, а деякі відверто кримінальні. Рейдерство – це новий напрямок бізнесу в Україні.
- На скільки захищеними можуть відчувати себе підприємці в Україні?
- Не будемо зараз говорити про безпорадність чи навіть бездіяльність державних органів, які покликані захищати чи відновлювати порушені права суб’єктів господарювання. Адже, як показує практика, в схемах задіяні судді, нотаріуси, державні реєстратори та виконавці, правоохоронці. Не акцентуватимемо увагу на відсутності ефективного законодавчого врегулювання протидії рейдерству чи, принаймні, визначенні жорсткої відповідальності за такі дії. Це теми для окремих аналітичних роздумів і висновків.
- Яких помилок найчастіше допускаються агрокомпанії?
- Ми, як юристи-польовики, тобто фахівці, котрі щодня топчуть правове поле, на якому доводиться працювати всім учасникам аграрної сфери, підриваючись на мінах, які заклали нормотворці, більше стикаємося з вирішенням проблем, що виникають на рівні агрокомпанії чи фермера. І ось тут зустрічаються системні недоліки в роботі не тільки середніх і дрібних сільгоспвиробників, але й в крупних холдингів.
Почнемо з того, з чим ми стикаємося найбільше.
Недосконалість договорів оренди землі . Проявляється в наступному:
1) використання типового договору оренди, затвердженого постановою Кабміну, який не адаптовано під конкретного орендаря;
2) навіть після змін у законодавстві щодо змісту договорів оренди, вони не оновлюються і діють в редакціях, що визначалися сторонами на момент їх укладення (а це може бути і більше п’яти років тому);
3) в договорах оренди відсутні кадастрові номери ділянок;
4) відсутність ідентифікуючих реквізити орендодавців – власників ділянок, а в багатьох випадках і власних підписів орендодавців;
5) В договір оренди внесено зміни, але до держреєстратора з цього приводу сторони не звертаються;
6) в договорах закладені завідомо невигідні умови для орендарів;
7) орендна плата сплачується в натуральній формі без належного оформлення, в ряді випадків розмір орендної плати не відповідає приписам законодавства;
8) допускаються помилки при визначенні розміру нормативної грошової оцінки земель, «прив’язується» розмір орендної плати до нормативної грошової оцінки в договорах оренди приватних земельних ділянок
Аудит договорів на предмет визначення ризиків їх розірвання, визнання недійсними чи непоновлення, приведення їх змісту до умов законодавства та інтересів орендаря в багатьох випадках не здійснюється взагалі або вибірково.
Упущення в роботі із земельним банком
1) в кращому випадку є зведені таблиці із зазначенням орендодавця, предмету договору, строку дії договору, не кажучи вже про системні інвентаризацію, автоматизований облік та моніторинг актуального стану земельного банку;
2) трапляються випадки використання земельних ділянок без договорів;
3) не перепідписуються договори із спадкоємцями .
Байдужість чи легковажність власників компаній, їх керівників чи менеджерів вищого ешелону (тих, що приймають управлінські рішення).
У нашій практиці були випадки, коли, викупивши майнові паї (пропайоване майно), на підприємстві спочатку недооформили відповідні протоколи зборів співвласників і, відповідно, не виготовили правоустановчі і реєстраційні документи. В результаті майно дісталося більш спритному конкуренту, який оперативно зробив «правильні» документи.
Будь-яке майно компанії повинно своєчасно оформлятися і перебувати на обліку.
Керівники не розуміють, що у рейдерських операціях, відлік часу для рішень і контрдій вимірюється навіть не днями, а годинами чи хвилинами.
Сьогодення аграрного бізнесу вимагає своєчасно погашати борги перед контрагентами і не допускати існування «довгих» і великих за розміром боргових зобов’язань. Суб’єкти господарювання не переймаються і навіть не підозрюють, що мисливці за їх бізнесом шляхом придбання права вимоги по існуючих договірних зобов’язаннях, можуть виставити жорсткі умови і частково чи повністю відібрати активи чи перебрати контроль над підприємством.
Хибною і небезпечною є практика укладення усних угод або досягнення ніде не зафіксованих домовленостей між підприємствами чи їх керівниками щодо можливості і порядку використання ресурсів (в т.ч. земельного банку) один одного. Адже немає ніякої гарантії, що в подальшому (а це є частиною спланованої багатоходівки) когось не звинуватять в самовільному заволодінні чи використанні майно іншого. А це вже кримінальна справа, яку також використовують як інструмент тиску з метою досягнення вигідного результату для особи, що переслідує мету заволодіти майном чи отримати контроль над підприємством. Наголошуємо, що всі домовленості і обіцянки повинні бути формалізованими, тобто погоджені сторонами письмово.
Статути агрокомпаній чи фермерських господарств написані по шаблону з інтернету. Часто засновники юридичних осіб навіть не вникають у його зміст, покладаючись на обізнаність юриста, що здійснює реєстрацію підприємства. А даремно. Такий юрист може не мати досвіду корпоративних спорів і не знати нюансів правозастосовної практики щодо недоліків статутів. І тоді статут стає лише декларативним атрибутом товариства, а не документом, яким можна керуватися при здійсненні господарської діяльності чи виникненні конфліктних ситуацій всередині товариства. Невиписаний порядок відчуження часток у статутному капіталі, їх викупу, відсутність застережень (обмежень) щодо повноважень директора при підписанні договорів тощо, використовуються для «корпоративних диверсій», внаслідок чого попередні власники втрачають управлінський контроль над товариством або втягуються в тривалий процес судових розбірок.
Раджу провести юридичний аудит статутів для мінімізації випадків впливу на підприємство через дефекти цього документу.
Незаконно звільнивши працівника, не виплачуючи заробітну плату і не мотивуючи фахівців за віддану та результативну роботу, керівник чи власник тим самим отримає в особі «ображеного» працівника можливого майбутнього союзника рейдерів, який з радістю накапостить роботодавцю.
Корпоративний інтелект, корпоративні культура і солідарність присутні на підприємствах з ефективним кадровим менеджментом і там, де справедливий і турботливий керівник (власник). Конфліктні ситуації в колективі не повинні мати місця, а якщо такі виникли, їх негайно потрібно вирішувати /
Багато дрібних і середніх сільгоспвиробників працюють по примітивній схемі ведення бізнесу. Створивши приватне підприємство чи товариство з обмеженою відповідальністю, вони заводять на нього всі активи і здійснюють через нього всі господарські операції. Таким чином, роблять власні підприємства дуже вразливими. Будь-яка перевірка (податкова чи держпраці), виникнення податкового боргу, пред’явлений позов про стягнення коштів, кримінальна справа можуть паралізувати бізнес в цілому. Власники агрокомпаній в багатьох випадках не розглядають можливість і доцільність створення ряду підконтрольних суб’єктів господарювання, які б автономно, і в той же час, у зв’язці з іншими контрольованими юридичними особами, займалися лише певними напрямками діяльності. Таке подрібнення бізнесу дозволить не тільки планувати податкове навантаження, але й, що найголовніше, обмежить ризики захоплення чужими.
Ще одним загрозливим фактором для сільськогосподарських підприємств є відсутність або неефективність системи захисту та безпеки . Йдеться не тільки про підготовлених людей, які цими питаннями займалися б професійно, але й про відсутність документів, що визначають порядок захисту інформації, здійснення документообігу, пропуску сторонніх осіб, спілкування з контролюючими та правоохоронними органами. В такій ситуації інформацію, яку зацікавлені особи не змогли отримати з відкритих джерел, вони не прикладаючи великих зусиль та з мінімальними витратами зможуть отримати з джерел безпосередньо на підприємстві.
Звісно, я назвав не всі проблеми в діяльності сільськогосподарських підприємств і фермерів, що можуть послужити плацдармом для їх захоплення або отримання права на управління шляхом створення штучного бізнес-конфлікту. Викладаючи певні думки, я виходив з власного досвіду.
Проте, навіть згадані недопрацювання в організації і веденні аграрного бізнесу надають рейдерам реальну можливість заволодіти майном підприємства (фермера) чи отримати фінансову вигоду (відкуп) без фактичного «входу» на підприємство. Протистояти рейдерам, як показує практика, не завжди вдається. Адже більшість підприємств впевнені, що їх ніхто не захоплюватиме, тому превентивних заходів не здійснюють.
- Чи можна передбачити рейдерство або зупинити його, коли процес захоплення вже почався?
- Насправді ж, сплановане захоплення важко розпізнати відразу. Дії рейдерів застають жертву зненацька, вона втрачає ініціативу в цій боротьбі, контрзаходи носять хаотичний характер, а тому, як правило, не мають бажаного ефекту. І це закономірно. Чинити опір кваліфікованій команді фахівців, які мають намір «чесно» відібрати землю чи інше майно, або виконують замовлення по відбору, компаніям-жертвам дуже важко. В таких командах працюють досвідчені юристи, які оперативно реалізовують чіткі схеми «віджиму» бізнесу. В той час, як ні корпоративні юристи, ні менеджери сільгоспвиробників, в більшості випадків, не мають досвіду професійної роботи в кризових умовах.
Тому, чи стане підприємство або фермер об’єктом рейдерських дій в значній мірі залежить безпосередньо від них. Критичне переосмислення структури бізнесу, підбір і навчання персоналу, наведення порядку в обліковій політиці і в договірній роботі, напрацьована система захисту інформації та майна, зміцнення юридичної служби – це заходи, які мають мінімізувати ризики захоплень. Принаймні, тоді рейдерам не вдасться по завідомо спланованих схемах швидко відібрати майно, для виявлення слабких місць в підприємстві знадобиться час і більші, ніж зазвичай, ресурси (матеріальні та адміністративні). У власників і керівників компаній появиться шанс ефективно протидіяти рейдерській атаці. Активна протидія і розголос можуть зупинити агресорів.
На мою думку, справа порятунку сільгоспфірм від рейдерів, попри всі негаразди в державі, і в руках самих фірм та фермерів.
Довідково. Юридичний офіс Олександра Степанюка – це команда висококваліфікованих та досвідчених юристів, що спеціалізуються на бізнес – адвокатурі. Клієнтами офісу є відомі холдинги, аграрні компанії та виробничі підприємства. Адвокатська практика здійснюється по напрямках: земельне право, правовий супровід підприємницької діяльності, кредитні спори (в тому числі щодо іпотеки та застави), спори щодо права власності на нерухомість, корпоративне право, спори з органами влади та місцевого самоврядування. Більше інформації на сайті http://oslawoffice.com.ua
Телефони для довідок: 0673779900, 0671228833.