Українські церкви поволі опановують інтернет. Попри спротив колег, усе більше священиків реєструють сайти, ведуть блоги та знайомляться в соціальних мережах, ідеться в сюжеті ТСН.
Отець Олександр з Луганщини дякує Богові за Wi-Fi та швидкісне з'єднання, а також мріє про планшет. Він щодня витрачає на спілкування в інтернеті кілька годин часу. Здебільшого зі своїми проблемами та проханнями про молитву мережею звертаються до священика молоді люди.
"Просунутого" батюшку у священичому середовищі сприймають по-різному. Не бракує тих, хто всерйоз вважає інтернет диявольською вигадкою, а користування ним – формою зв'язку зі злими силами. Інші аргументують по-своєму: нема чого проповідувати святе там, де повно порнографії. Але навіть найліберальніші пастирі сходяться на думці, що справжнім релігійним злом в інтернеті може бути лише повністю віртуальна церква. Такий замінник позбавляє відчуття реальності та створює замість справжнього світу – фіктивний, керований за власними законами.
Священики ж застерігають: попри зручність якихось форм спілкування та пошуку інформації, не варто забувати, що молитва та сповідь мають бути реальними справами, а не програмами, запущеними на комп'ютері. Тож від онлайн-капличок, де натисканням мишки можна поставити свічку, священики не в захваті.
Натомість маленькі діти поблизу реальних храмів, цілком серйозно розмірковують: чи Бог може перебувати офлайн, і як це так – якщо Бог є скрізь, то чому не може бути ще й у комп'ютері?