Він пішов, тепер йому легше... Це єдина думка, що тішить дружину покійного Олега Киреї. Гроші на лікування чоловіку збирали всі небайдужі. До останнього і родина, і друзі, і близькі та навіть незнайомі люди вірили в те, що 29-річний житель села Борсуки, тато дворічної донечки одужає та забуде про нестерпний біль. На жаль, недуга виявилася невблаганною. Пише 20 хвилин.
Нагадаємо, що в 2017 році у Олега Киреї діагностували метастази анонімної меланоми в аксилярні лімфатичні вузли праворуч, рТхN3М1с, ст.IV. Лікарняні палати, купа обстежень і невтішних прогнозів… Пережив три операції. Чоловікові призначили курс імунотерапії, який складається із шести процедур. Усі небайдужі допомагали збирати кошти на лікування. Адже 680 000 гривень для простої родини — це непідйомна сума. І от, коли лікарі нібито давали непогані прогнози, а в душі жевріла надія, що лікування переможе страшну хворобу, усе скінчилося... На третю процедуру імунотерапії, яка мала відбутися 24 січня, чоловік не доїхав.
- Останній місяць був дуже важким для нас. Олега мучили нестерпні болі, він не міг ні спати, ні їсти, ні рухатися. Дуже боліла права нога, останнім часом ми його возили в інвалідному візочку. Йому було дуже зле, не допомагали навіть наркотичні препарати. Нещодавно поїхали до Тернополя на обстеження. Але він не міг вже навіть пройти МРТ — біль була нестерпною. Увесь живіт вкрили гулі, і це ми бачили лише ззовні. Метастази пішли по всіх органах. Лікарі натякали, що хвороба взяла верх, було дуже страшно, - розповідає співрозмовниця.
- В останній день він попросив нас, щоб ми відвели його до машини. Він дуже хотів поїхати в ній. З'їв винограду, ще просив персиків, але, на жаль, ми не змогли їх знайти, - каже Катя. - Увечері ліг спати. А в першій ночі 20 січня прокинувся від страшного болю. Він дуже хотів встати з ліжка, ми з татом йому допомагали. Тоді я побачила його очі... І все зрозуміла. Він знав, що вже помирає. Олег просив у кожного пробачення та прощався з нами. Він був молодим і мав сильне серце, воно не зупинялося і не давало йому піти. О восьмій ранку коханий ще раз попросив тата підійти до нього, поклав йому голову на плече та відійшов... Пережити смерть коханого чоловіка — це надзвичайно страшно, такі рани не гояться, каже жінка. Вона сумує і плаче, єдине, що хоч трохи її заспокоює, - думка про те, що йому вже не боляче.
- Я вірю, що за всі ті муки, які Олег пережив, він буде в Царстві Божому. Ми щодня молимося за упокій його душі, - наголошує вона.
- Раніше я дуже боялася, що Полінка не запам'ятає Олега, бо ще маленька. А тепер думаю, що це, мабуть, добре, що вона не буде згадувати його муки. А про татка ми їй не дамо забути, я розповідатиму доньці про нього. Бо він справді був доброю, чуйною, надійною Людиною, - говорить Катерина.
Наостанок жінка додає, що всі кошти, які вдалося зібрати на лікування чоловіка, вона обов'язково передасть тим, хто потребує.
- Я дякую всім, хто був з нами у цей непростий для нас життєвий період. Знаю, що є багато людей, які також вірять в чудо та яким потрібні кошти на лікування. Тож залишок коштів я віддам комусь із них. Про це напишу на сторінці у Фейсбук, - завершує вона.
Висловлюємо співчуття рідним...
Нехай спочиває з Богом!