В тяжкому стані у санаторії Ворохти "Гірське повітря" перебуває 80-річний мешканець Тернопільщини Дмитро Бобрик. У чоловіка підозрюють коронавірус, є всі ознаки і симптоми. Але ані лабораторно аналізів не робили на виявлення вірусу, ані тестів, стверджують родичі чоловіка.
Як повідомляє "20 хвилин", родичі обдзвонили і підняли на ноги всі дотичні структури. Хочуть перевезти хворого додому. Але водночас хвилюються, бо в них двоє маленьких діток.
Якщо чоловік помре, як зможе перевезти тіло і поховати батька, коли навіть не знає, чи є у нього коронавірус, бо тестів не роблять, бідкається донька.
Донька просить допомоги, бо вже, каже, обірвала всі телефони всіх дотичних структур – від медичної галузі – до силовиків. Якщо батькові зле через серцево-легеневу недостатність, як ще донедавна говорили франківські медики із санаторію, – це одне. Якщо він хворий на коронавірус – інше.
"Мій 80-річний батько 17 березня поїхав у санаторій у Ворохту", - Леся Луців ледь стримує емоції. - "Там у нього, днів три тому, з'явилися ознаки коронавірусу, але його ніхто не лікує, тестів не роблять. Заперли на 4 поверх в окрему палату "під ключ". Надають допомогу. Але від чого?"
Три дні тому чоловікові різко стало зле. Піднялась висока температура, почав душити сухий кашель. Вночі родичам подзвонив завідуючий відділення, де перебуває їхній батько.
"Мій чоловік анестезіолог, казав, що батькові потрібно терміново викликати швидку і відправляти до лікарні", - каже Леся Луців. – "Лікар запитав, чи є у нас гроші. Ми запевнили: все є, ви надавайте допомогу. Зранку батько був в тому ж санаторії – його навіть ніхто не думав відправляти до лікарні! Але його з першого перевезли на 4 поверх і заперли "під ключ". Дали телефон. Все!"
Завідувач відділення з санаторію запевнив родичів, що допомогу батькові надають. Окрім того, стверджує донька, дорікнув, що батько старий, однією ногою на тому світі і нічого було його до санаторію спроваджувати.
"Стан батька щораз погіршувався, вчора була сильна задишка, але це могло бути і через серцево-легеневу недостатність, чого і поїхав в протитуберкульозний санаторій", - каже Леся Луців. -"Може бути серцево-легеневий напад, але той температури не дає. Якщо це коронавірус - міг в дорозі підхопити. Коли я запитала завідуючого, чому ви його ізолювали. Як чому, - відповів той мені. В нього всі ознаки коронавірусу. Коли почала вимагати зробити тест, мене обізвали аферисткою".
Тоді жінка поцікавилась – якщо, не дай Бог, батько помре, чи допоможуть його тіло транспортувати? Якщо він помре не від серцевої хвороби, а від коронавірусу? І почула у відповідь – це ваші проблеми.
"Так, це, як бачу, тільки наші проблеми", - жінка мало не зривається на крик. – "Але у мене двоє маленьких дітей! Вчора цілий день зверталась на гарячі лінії МОЗ, СБУ, поліції, штаби Тернополя і Франківська, говорила з головними інфекціоністами двох областей. Після звернення до Богайчука (Начальник управління охорони здоров'я Тернопільської ОДА) був результат. Він виділив "швидку", аби забрати батька".
В дорогу спорядили чоловіка пані Лесі. Дали йому захисні засоби. Домовились, що хворого чоловіка перевезуть до 3 міськлікарні. Але з півдороги фактично чоловікові довелось повернутись – з санаторію найшла звістка, що в батька температура 40, в нього коронавірус.
Жінка за порадою зверталась до знайомого адвоката. Той наголосив, що перевозити батька зараз небезпечно. Бо наражають на небезпеку і членів родини, й інших людей. Літньому чоловікові надають допомогу, стан його ніби трохи покращився. Ще донедавна пані Леся телефонувала батькові, він лише стогнав у слухавку. Тепер слабо, але говорить.
"Що мені тепер робити? Чому мені ніхто не говорить, на що хворий батько? Я маю право знати! Батько просить забрати його. Що робити нам? Як діяти?", – пані Леся у відчаї.
Самотужки їхати забирати батька сюди – досі ніхто не сказав, чи підтвердився у нього коронавірус. А це означає, наражати на небезпеку себе, дітей і чимало оточуючих. А якщо це серцево-легенева недостатність бідкається жінка.
"Якщо батько помре – як я маю його хоронити? Ще до вчора до обіду лікарі з санаторію мене запевняли, що батько помирає від серцево-легеневої недостатності", - Ледь стримуючи емоції, каже Леся Луців. – "Тоді чому його утримують і не дають забрати? А нині вже в нашій області відмовляються надавати швидку, аби сюди везти батька. Що робити?"
Як повідомив лікуючий лікар і водночас завідуючий медичним відділенням санаторію "Гірське повітря" Ярослав Гута, стан пацієнта покращився. Немає вже настільки високої температури. Лікар впевнений на 99, 9%, що у пана Дмитра немає коронавірусу. Проте впевнено сказати не може, адже тестів немає ні в санаторії, ані в Франківську загалом. До лікарень Івано-Франківська відправити пана Дмитра не можуть – тут і місцевих приймають дозовано. Тому, якщо діти піклуються про здоров’я батька, нехай забирають його з санаторію та влаштовують в стаціонар, де йому нададуть кваліфіковану меддопомогу. Виписку та всі документи у санаторії нададуть.
"Людині 24 квітня виповниться 80 років, у нього цукровий діабет та хронічне захворювання легенів", - каже лікар. –"Так, його стан кілька днів тому різко погіршився. Але ми не підозрюємо коронавірус. Вчора було 39, 4 – це критична температура. Сьогодні вже суттєво менша – 37, 8. Лікування хворих – не наш профіль. В лікарні, натомість, пацієнтові нададуть кваліфіковану медичну допомогу. Ми зараз робимо все, що в наших силах".
Більше у санаторії немає людей з ознаками вірусних інфекцій – ані серед пацієнтів, ані серед медперсоналу. Наразі Дмитро Бобрик перебуває в окремій палаті, з телевізором і холодильником. В цілому крилі більше нікого немає. Пацієнтові офіціанти приносять їжу.
"Він вже сюди приїхав синій, що говорило про легеневу недостатність", - каже медик. – "Я не можу наполягати, але на місці дітей я не пустив би свого батька у санаторій в такому віці і такому стані. Наразі температуру стабілізували. Я попередив родичів, що ми зробимо все, що можливо. На мою думку, у нього госте респіраторне захворювання та загострення хронічного бронхіту. Кашель. Імунітет слабенький".
Чимало антибіотиків, які є у санаторії, літньому пацієнтові не підходять. Чоловікові необхідне стаціонарне лікування.
А пан Дмитро, якщо ще вчора відмовлявся їхати додому, сьогодні всім говорить, що приїде дочка і його забере. У санаторії теж чекають на приїзд родичів. Та готові відпустити літнього пацієнта, підготувавши медикаментозно його до транспортування.