Тернопільський національний технічний університет імені І. Пулюя цьогоріч відзначає 60 років з часу заснування. Шлях, від створення Тернопільського загальнотехнічного факультету Львівського політехнічного інституту до нинішнього багатопрофільного вищого технічного навчального закладу тривалий, складний, наповнений вагомими результатами у навчанні і практиці студентів, ростом матеріальної бази, встановленням тісних зв’язків із закордонними ЗВО завдяки висококваліфікованим викладачам, керівництву, член-кореспонденту НАН України, ректору університету, доктору технічних наук, професору П. В. Яснію, з яким ведемо розмову.
- Петре Володимировичу, 2020 рік – ювілейний у житті університету. Але давайте повернемося до першоджерел. Чим було зумовлене створення спочатку факультету, а згодом технічного вишу саме в Тернополі?
- Створення загальнотехнічного факультету Львівського політехнічного інституту у 1960 році згідно із наказом Міністра вищої і середньої спеціальної освіти України означало наближення місць підготовки спеціалістів до виробничих потреб територіально, адже тоді якраз почалася індустріалізація Тернопільщини. На базі машинобудівного підприємства запрацював комбайновий завод, у той час облаштовували виробниче об’єднання «Ватра». Колгоспам, особливо машинно–тракторним станціям, також потрібні були інженерно–технічні кадри. Тобто саме потребою у кваліфікованих спеціалістах зумовлене створення факультету, а згодом ЗВО.
Вже у 1991 році утворили Тернопільський приладобудівний інститут. На той час функціонувала потужна база для проходження практики і подальшого працевлаштування випускників - в/о «Ватра», комбайновий завод, підприємства «Оріон», «Сатурн». Планувалося створення в області низки виробничих підрозділів медичного спрямування. З отриманням Україною незалежності процеси становлення і розвитку колишніх філіалів були на часі, отож через п’ять років наш інститут став державним університетом, а 2009 року отримав статус національного.
У СУЗІР’Ї СЛАВИ ПУЛЮЯ: від філіалу «Політехніки» – до міжнародного визнання
- Символічно, що ювілей ТНТУ збігається у часі з ювілеєм видатного науковця світового масштабу Івана Пулюя, ім’я якого носить університет. Наскільки для Вас це знакове і як вшанували його пам’ять в університеті?
- Відзначення ювілею геніального вченого, нашого земляка Івана Пулюя не обмежено часовими рамками. Заходи вшанування його пам’яті вже відбулися і триватимуть до кінця року. Проведено наукову конференцію, на якій із доповідями про плідну діяльність ученого виступили науковці з Києва, Львова, Тернополя. На вересень заплановано великий Міжнародний форум, присвячений Іванові Пулюю, на який запрошені нащадки ученого, науковці із Празького, Віденського університетів. Буде випущено іменні марку та конверт. Тривають пам’ятні заходи серед учнівської молоді.
І це закономірно, адже завдяки Івану Пулюю маємо технології для медицини, геології, електротехніки. Він стояв біля витоків відкриття х-променів, котрі з часом, як це не прикро, отримали назву рентгенівських. Чому так сталося? Версій чимало. Мабуть, через проблеми з патентуванням, оскільки Україна у той час була поділеною між кількома імперіями. От і присвоїв винахід собі інший учений, довершивши розпочату Пулюєм роботу.
Звістка про відкриття невидимих всепроникаючих променів, здійснене проф. Вюрцбурзького університету К. Рентгеном, досягнула Праги 7 січня 1896 р. і, за свідченням очевидців, дуже схвилювала І. Пулюя, який розумів, що він ще 14 років тому, досліджуючи електричні розряди в розріджених газах, був за крок до успіху. Відновивши дослідження з електровакуумними приладами власної конструкції, І. Пулюй дуже швидко підтвердив результати, отримані К. Рентгеном за допомогою лампи Пулюя; і водночас з’ясував нові, важливі властивості Х-променів. Чи не найбільшої уваги заслуговує висловлене ним вдале трактування природи та мікроскопічного механізму виникнення Х-променів на відміну від помилкових гіпотез, висунутих К. Рентгеном та іншими дослідниками.
Знавець 15–и мов, відомий учений-фізик, електротехнік, винахідник, публіцист, перекладач Іван Пулюй є прикладом життя і роботи в ім’я науки й України.
- Ще однією незабутньою постаттю в історії університету був ваш попередник, багатолітній ректор, академік Олег Шаблій. Як Ви оцінюєте роль у становленні університету?
- Заради справедливості сьогодні маємо говорити і про інших керівників нашого ЗВО. Першим факультет очолив канд. хім. наук, доцент В.П. Столярчук, а вже у лютому 1962 року деканом факультету призначили канд. хім. наук, доцента А.О. Щербакова. У травні 1964 року факультет реорганізували у Тернопільський філіал Львівського політехнічного інституту. Наступним директором філіалу у березні 1968 – го став канд. хім. наук, доцент А.Г. Поліщук, а вже у жовтні 1985 року директором призначили доктора фіз. – мат. наук, професора О.М. Шаблія.
Олег Миколайович зумів переконати обласну владу у необхідності створення належної матеріально–технічної бази. Він із командою активно трудився над тим, аби запрацював технічний університет. Уже тоді було відкрито нові спеціальності: технологія та обладнання зварювального виробництва, автоматизація технологічних процесів та виробництв, приладобудування, біотехнічні та медичні апарати і системи.
Зі здобуттям Україною незалежності, завдяки активній та результативній роботі керівництва й колективу 27 лютого 1991 року на базі Тернопільського філіалу Львівського політехнічного інституту створено Тернопільський приладобудівний інститут - другий вищий навчальний заклад такого профілю в Україні. Першим ректором було призначено професора О. М. Шаблія. З його ініціативи було збудовано новий навчально-лабораторний корпус, для розширення зв’язків з виробництвом, придбано корпуси на підприємствах -«Ватрі», комбайновому заводі, «Сатурні», побудовано і введено в експлуатацію освітньо-мистецький комплекс «Політехнік».
- ТНТУ значиться у престижних рейтингах кращих технічних університетів Європи. Очевидно, можна говорити про відповідний науковий і кадровий потенціал вашої вищої школи…
- Міжнародне співробітництво – наш пріоритет. Взаємовигідна ефективна співпраця налагоджена з багатьма вишами різних країн, передусім потрібно відзначити співробітництво з ЗВО Польщі. Є цікаві проекти, реалізація яких дає студентам змогу отримати дипломи після навчання за кордоном. Укладено та успішно виконуються двосторонні угоди про спільні освітні магістерські програми двох дипломів з університетами «Люблінська Політехніка» та «Опольська Політехніка» (Польща), Університетом прикладних наук міста Шмалькальден (Німеччина), Міжнародною вищою школою комп’ютерних наук та інформаційних технологій міста Сержі (Франція), Вищою школою управління охороною праці в Катовіцах (Польща), а також міжінституційні угоди в рамках європейської програми академічної мобільності Еразмус+ з низкою університетів Іспанії, Литви, Словаччини, Румунії і вже згадуваної Польщі.
- Міжнародне співробітництво – це, передусім інтеграція до європейського і світового освітнього простору, який ви успішно освоюєте. Що дають такі взаємозв’язки викладачам і студентам?
- Студентам – навчатися безкоштовно і отримувати стипендії. Приміром, в університеті Шмалькальдена зараз навчається десятеро наших студентів. Наші науково-педагогічні працівники захищають дисертації доктора філософії і доктора габілітованого в закордонних університетах - партнерах іноземною мовою. Ця співпраця також важлива тим, що у закордонних вишах краще наукове і лабораторне обладнання і це дає можливість реалізувати ті ідеї, які мають і науковці, і студенти щоб провести певні дослідження. У нас є співпраця із багатьма міжнародними компаніями. Вперше на базі нашого університету і в Україні у 1999 році стартувала програма американської компанії CISCO – академія мережевих технологій. У ній навчаються і отримують сертифікати не тільки наші а й іноземні студенти.
Чимало студентів, які отримують дипломи у закордонних вишах, залишаються працювати в цих країнах, відсотків 80-90 із них працевлаштовуються на посади, які вимагають вищої освіти.
В університеті розвиваються також програми академічної мобільності, невід’ємною частиною яких є виробнича практика та стажування. Щороку значна кількість студентів проходить практику у компанії «Устронянка», м. Устронь, Польща, у литовських компаніях м. Таураге, Литва, за програмою «Аполло», Німеччина, за програмою «Агрімпульс», Швейцарія. У 2017/2018 навчальному році наші студенти вивчали польську мову у Вроцлавському економічному університеті.
- Про високий рівень ТНТУ свідчить і той факт, що інженерні та комп’ютерні професії у Вас опановують понад 350 студентів із більш як 40 країн світу…
- Передусім, зазначу, що зараз функціонує положення, згідно з яким змінено систему фінансування вищих навчальних закладів. Тому університету цього року надано базове фінансування у розмірі 80 відсотків коштів від рівня попереднього року, решту університет отримає у залежності від інших показників, наприклад, наукової діяльності. У перспективі на рівень фінансування вишу буде впливати також працевлаштування випускників.
Іноземні студенти у нас почали навчатися з 2007 року. Спершу розпочали готувати англомовні навчальні програми, підвищувати рівень володіння іноземними мовами викладачів. Програм нараховується сім, цьогоріч додамо ще три: кібербезпеку, готельно-ресторанний бізнес і харчові технології. Уже з вересня готуватимемо студентів за 10 - ма спеціальностями бакалаврських і магістерських програм. Що це дає університету? Передусім, мотивує викладачів досконало вивчати іноземну мову, дає можливість брати участь у міжнародних наукових і освітніх програмах. Понад 100 викладачів університету читають лекції іноземним студентам. Тут потрібно враховувати і фінансову складову. Трохи менше половини доходів отримуємо від платного навчання іноземних студентів.
- Петре Володимировичу, не секрет, що технологічний бум викликає потребу вдосконалювати чи навіть змінювати навчальні програми. Як в університеті відстежують запити ринку, потреби роботодавців?
- Цьому передує аналіз ринку праці та освітніх послуг. Адже потрібно знати чи навчають студентів професіям, які користуються попитом. Приміром упродовж останніх десяти років започатковано навчання на таких спеціальностях як транспортні технології, біомедична інженерія, безпека інформаційно-комунікативних систем, промислове і цивільне будівництво, технологія харчових продуктів, автомобільний транспорт, інженерія програмного забезпечення, агроінженерія, які користуються значним попитом серед вступників. Ми продовжуємо акредитацію освітніх програм, розвиваємо індивідуальну траєкторію навчання, дуальної освіти, що дасть можливість впроваджувати спеціалізацію у рамках тієї чи іншої програми.
- Пане професоре, цьогорічний ювілей - чудова нагода оцінити пройдений шлях, окреслити перспективи майбутнього. Щоб Ви сказали у цьому зв’язку?
- Тернопільський національний технічний університет імені І. Пулюя за багато років напруженої і наполегливої праці колективу університету став одним із провідних навчальних, наукових, інженерних і культурних центрів Західного регіону України. Він має добрі наукові здобутки, вагомий вплив на формування економічного, бізнесового середовища в регіоні і Україні загалом. Багато наших випускників нині відомі фахівці, які успішно працюють на провідних посадах у вітчизняних і закордонних високотехнологічних компаніях.
Гордимося високопрофесійним науково-педагогічним колективом, у складі якого понад 400 викладачів, 80 відсотків з них – кандидати і доктори наук.
Наш колектив і надалі буде спрямовувати свої зусилля для поліпшення якості вищої освіти, підвищення ефективності науково-дослідної роботи, розширення міжнародної освітньої і наукової співпраці, примноження доброго іміджу технічного університету.
Петро ГУДИМА
P.S. 29 вересня 2020 року об 11.00 у залі засідань вченої ради (корп.2., ауд.79) відбудуться урочистості з нагоди 60-річчя Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.
Запрошуємо долучитись до онлайн трансляції за посиланням: www.facebook.com/tntu.ip