Каплиця у с. Давидківці Чортківського району очистилась від павутиння людської злоби.
Чи не найбільшим духовним скарбом Давидівців є цілюще джерело. За переказами старожилів понад два століття тому на поверхні кринички з’явився образ Матері Божої. Першим побачив його пастух, який прийшов до джерела вгамувати спрагу. А побачивши, дуже перелякався із переляку вдарив батогом по святому образі, і на обличчі Богородиці в ту ж мить з лівої сторони з’явився шрам. Невдовзі образ зник, а вода, що витікала з джерела набула чудодійної сили, адже з тих пір ця місцевість перебувала під опікою Пречистої Діви Марії.
Багато людей, що з вірою і чистими помислами приходили на те місце, де з’явився образ Богородиці, позбавлялися своїх тілесних недуг. Слава про цілющу силу джерела швидко поширилася далеко за межі Давидківців. Розповідають, що дорога до криниці пролягала через панське поле, що дуже не подобалося господареві. Якось він наказав слугам закидати те джерело камінням. Найбільш ревний слуга, який виконував наказ пана, невдовзі оглух, а самому панові приснився віщий сон, після якого він наказав розчистити криничку і спорудити на ній каплицю.
Навколишня місцевість нерівна і гориста. Починаючи з 1978 року і по сьогоднішній день тут відбуваються зсуви ґрунту. В результаті цього одинадцять житлових будинків зазнали великих тріщин і власники були змушені покинути свої оселі назавжди. По дорозі до каплички можна побачити тріснуті навпіл будинки, тріщини в землі, але сама капличка стоїть неушкодженою.
Не так давно, як розповідають місцеві жителі сталося ще одне диво – зцілилася 5-річна дівчинка із сусіднього села. Вона була незрячою і всі намагання лікарів повернути дитині зір виявилися марними. В останній надії батько дитини прийшов до каплички і слізно молився до Матері Божої, прохаючи зцілення для своєї доньки. І небо почуло його молитву – дитина прозріла після того, як батько помив їй очі.
Та не в усі часи цьому святому місцю віддавали належну шану. За тоталітарної системи оскверняли наші святині, нищили і закривали храми. За вказівкою „зверху” мали знищити і розвалити капличку. Наступила та страшна і чорна мить, коли її обмотали міцним залізним тросом і тракторист ось-ось мав рушити з місця. Але сталося щось неймовірне – організатор цієї варварської акції несподівано схопився за голову, дико і несамовито закричав і втік з місця злочину. Невдовзі він наклав на себе руки, а інші учасники цієї акції закінчили безславно свій земний шлях. Сьогодні у зелені плакучих верб і запашного різнотрав’я красується капличка – окраса, гордість і слава Давидківців. Кожної неділі і свята приходять сюди віруючі люди – старші віком і молоді, діти і підлітки. Тут завжди людно. Вже стало доброю традицією освячувати тут воду на Йордан. Всім миром урочистою процесією після Богослужіння у церкві приходять сюди сільська громада. Осяяні Божим духом люди, повертаються додому з водою в заквітчаних збанках. Освячена вода зберігається цілий рік, не втрачаючи своєї чудодійної сили.
Так само урочисто приходять сюди люди і на престольний празник – Трійцю і на Успіння Пресвятої Богородиці.