Для Тернопільської області сказ за останні роки є одним з найбільш актуальних особливо небезпечних захворювань.
Це пов’язано з реєстрацією смертельних випадків гідрофобії серед людей в 2010 та 2011 роках і постійним ризиком виникнення цього захворювання серед населення області. Хоча до цього випадки гідрофобії серед людей не реєструвались більше 40 років.
За підсумками 2012 року наша область займала одне з перших місць в Україні щодо кількості зареєстрованих випадків сказу серед тварин. Якщо у 80-90-х роках минулого століття реєструвались лише поодинокі випадки сказу серед тварин в окремих районах, то за 2012 рік по області зареєстровано 122 випадки сказу в усіх районах та м. Тернополі. Найбільша кількість у Кременецькому районі – 16 випадків, Тернопільському – 10, Бучацькому та Шумському – по 9, Бережанському, Монастириському, Підволочиському – по 8, м. Тернополі – 5 випадків.
– Основним джерелом та перенощиком сказу серед тварин залишаються лисиці, щільність яких в лісових та мисливських угіддях області за останні роки в декілька разів перевищує санітарні норми. Так, із загальної кількості зареєстрованих випадків лисиці становлять 60 випадків (49,2%), а також собаки – 28 (22,9%), коти – 26 (21,3%), сільськогосподарські тварини, гризуни, які залучаються в епізоотичний процес зі сказу і несуть реальну небезпеку для населення. Загрозу сказу несе також значна кількість бродячих собак у населених пунктах, за якими не можливо провести ветспостереження і які не щеплені проти сказу. Особливо це актуально зараз, у весняний період року, коли проявляється підвищена гормональна активність у тварин. Внаслідок того за останні 3 роки вдвічі збільшилась кількість людей, які звертаються в лікувально-профілактичні заклади області з укусами тварин. Так, за 2012 рік з укусами тварин звернулось 2825 осіб, з яких понад 800 отримали назначення на щеплення проти сказу, – розповідає біолог лабораторії особливо небезпечних інфекцій відділу досліджень біологічних факторів ДУ «Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» Богдан Блажкевич.
Інкубаційний період гідрофобії у людини триває від 7 днів до 1 року і більше (в середньому 30 днів). Клінічними ознаками захворювання є свербіж, ниючий, ріжучий біль в місці локалізації укусу тварини, зміни у нервовій системі (неспокійні думки, безсоння, кошмарні сновидіння, страх), підвищена чутливість до світла, води, повітря тощо. Дуже багато залежить від місця укусу та виду тварини. Чим ближче укус до мозку, тим раніше виникає захворювання. Найбільш небезпечними є укуси у відкриті ділянки шкіри, а саме – голову, шию, кисті рук, і особливо коли вони нанесені дикими тваринами (лисицями, вовками).
Особливістю сказу є те, що від даного захворювання немає лікування, перебіг хвороби завжди закінчується летально. Причому людина помирає протягом 5-7 днів у важких муках. Отже, щоб не захворіти на сказ, треба оберігатись від укусів тварин (особливо бродячих та диких), а при отриманні укусів за призначенням лікаря отримати курс профілактичних антирабічних щеплень.
Збудник сказу є у слині і в мозку хворої тварини, або, здавалося б, клінічно здорової, адже перші прояви у неї можуть з’явитися вже за 10 днів. Перебіг сказу у різних тварин має свої особливості. Хворі на сказ лисиці не нападають на людей, не наносять їм важких укусів, не бояться нікого, не збуджені, забігають у населені пункти і йдуть до людей. У собак змінюється поведінка: злі стають лагідними і, навпаки, ласкаві проявляють агресивність, не знаходять собі місця, безупинно ковтають повітря. Коти поводяться агресивно. Загально прийнятними клінічними ознаками сказу у тварин є зміна поведінки, збудження, слиновиділення, блювання, параліч м’язів.