Усе пізнається в порівнянні: березовий сік, соняшникове лушпиння, дешевий театр і «чесні» маршрутки – найяскравіші враження поляків від Тернополя.
- Коли я вперше прибула у ваше місто, я відчувала себе наче у подорожі машиною часу. Tому що мене дуже дивувала велика кількість «Лад», «Волг», «Жигулів» на вулицях. У нас таке«ретро» – рідкість. – ділиться своїми враженнями полячка Ельвіра. Ельвіра, як і її шестеро друзів, що прибули до Тернополя за програмою культурного обміну студентів, навчається на факультеті україністики Варшавського університету. Країну, чию мову, культуру та історію вона студіює, відвідує вже втретє. І, хоча добре знайома з ситуацією в Україні завдяки Інтернету та друзям, щоразу готова дивуватися. Перше, що зустрічає туристів-мандрівників-подорожніх за лінією кордону, – це шляхи. - Дороги погані, дуже погані… В Польщі такі теж є, але дуже незначними місцями, – погоджується з подругою Янек. - Одне з найяскравіших вражень – це громадський транспорт. Добиралися до Тернополя електричкою зі Львова: людей було дуже багато, так тісно! Звісно, це не винятковий факт. Але викликало несподіваний подив те, що всі були радісні, веселі, сміялися, жартували! У Польщі ви б побачили зовсім іншу картину: похмурі, заглиблені обличчя… Та це не єдине, що мені запам’яталося з нашого «туру» електропоїздом. Люди їли соняшник і шкарлупу кидали просто на підлогу! Я була вражена! Це неможливо собі уявити! – вигукує Ельвіра. Рафала зачепило інше: те, з якою заповзятістю, натхненням і запалом люди штовхаються, аби втрамбуватися у громадський транспорт. - Але у тернопільських маршрутках я побачила дещо таке, чого теж не можу собі уявити у Варшаві. Люди передають оплату за проїзд водієві через увесь салон і їм повертають здачу! О, у нас би вже давно ті гроші запхали до кишені – продовжує студентка. Втім, такий трюк не вдасться. У польській столиці вже давно діє система «єдиного квитка». Це означає, що ви можете скористатися будь-яким видом міського транспорту – метро, електричка, автобус чи трамвай – за одним квитком. Але він має обмежену дію: 15 хвилин, 40 хвилин, 2 години, цілий день… Найдешевший коштує 2,50 злотих, пише Тернопільська липа. Коли заходиш у транспортний засіб чи крізь турнікет «підземки», квиток «пробиваєш». Це не означає, що ніхто не намагається проїхатися на «халяву». Проте ризикувати зайве не хочеться: штрафи для впійманих на гарячому досить серйозні. Крім «зайців» у Варшаві не побачиш бродячих собак, так багато, як у Тернополі. - Можливо, у селах таке є, але не в місті. В нас зате є коти… І безпритульні. Як це не прикро визнавати, але ні в Польщі, ні в Україні не вдалося вирішити таку ганебну проблему безхатченків. – продовжує Ельвіра. - Я приїхав до Тернополя вже втретє. І мушу сказати, що у вас побільшало іноземців. Варшава – велике місто, теж є чимало інтернаціональних студентів, але в Тернополі це дуже помітно. – зазначає Янек. Що найбільше сподобалося польській молоді у нашому місті? - У вас дуже дешевий театр! Ми подивилися виставу «шалений день або весілля Фігаро». Квиток коштував 20 грн. Це смішна ціна… У Варшаві відвідини театру обійдуться вам мінімум у 40 злотих. – мовить польський «хлопак». У Варшаві є чимало закладів культурного відпочинку, а музеї – Варшавського повстання, Фредеріка Шопена, сучасного мистецтва – обладнані за останнім словом інтерактивних технологій. Проте полякам припав до душі запилений і затишний Тернопільський обласний краєзнавчий музей, який цьогоріч святкує своє сторіччя: «Направду дуже гарно: мамонт і розкішні меблі, зброя, картини – є на що подивитися». Сильні враження залишили відвідини музею політичних в’язнів. Приємними виявилися різні аспекти міжкультурної взаємодії: - У Львові, коли ми запитуємо будь-що, нам намагаються відповідати ламаною польською, а в Тернополі, навіть коли чують акцент – говорять українською. І дуже радіють чути, як ми стараємося мовити по-українськи і це так приємно. – ділиться Ельвіра. – Проте незрозуміло, чому на дискотеці ведучий розмовляє російською: це неподобство. Ми прийшли на вечірку в один клуб і не могли второпати, чому це так. – З цим спостереженням погодиться чимало тернополян. Звідки у місцевих MC мода на російську? – загадка і для мене теж. - Що у вас класного? Автентична кухня. У нас народні страви готує або мама вдома або десь у ресторанах в горах. А в місті немає гарних цікавих закладів харчування… Більше мережевих фаст-фудів… – погоджуються Рафал та Янек. Тиждень у весняному Тернополі не відбив бажання поляків приїздити сюди знову і знову. За ці сім днів у них були і шопінг за українськими цінами, і шоу «Містер Тернополя 2013», і ранкова «руханка» на Театральному майдані та, як заключний акорд – участь у ІІ Міжнародній науково-практичній студентській конференції «Громадський сектор та студентське самоврядування як складова розвитку українського суспільства». Сьогодні гості міста повертаються додому і кажуть Тернополю «Do zobaczenia!» P. S.: На фото до порівняння – Костел святого Хреста у Варшаві, де зберігається серце Шопена, та Тернопільський кафедральний собор.