На Бережанщині землю роздали чужинцям.
Рядки великого сина України Тараса Шевченка «Світе тихий, краю милий, моя Україно! За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?», котрі він написав 170 років тому, сьогодні як ніколи актуальні. Тарас Григорович писав зі сльозами на очах, з болем у серці за долю рідної землі, яка вже тоді була сплюндрована зайдами. Ішли роки, а Україну продовжували шматувати московські імператори, компартійні перші, генеральні секретарі та їх слуги на місцях. Нині ж нашу землю плюндрують теперішні представники влади, різношерсті перевертні, прикриваючись високими посадами, депутатськими мандатами, партійними квитками… Фальшиві слуги народу служать не простому працьовитому люду, для них головне – особиста нажива будь-якою ціною. Їх гасло: «Поки при владі – збагачуйся!».
І далеко за прикладами ходити не доводиться. Сьогодні ми розповімо, як дбають за громаду на мальовничій Бережанщині, пише Номер один. Мова не про майже вщент зруйновану промисловість і соціальну сферу, не про руйнацію сільськогосподарського виробництва, а лише про рідну земельку. Коротенько лише деякі неспростовні факти діяльності «своїх дітей».
– 7 березня 2012 року голова Бережанської райдержадміністрації Ярослав Тринька, до слова, наш земляк (уродженець с. Урмань), видав розпорядження за №113-од «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність». У цьому розпорядженні, зокрема, написано: «… розглянувши звернення громадян про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва: 1. Надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою… із земель запасу в урочищі «Вулиця Сонячна» на території Бережанської міської ради згідно із додатком. 2. Координацію роботи щодо виконання розпорядження доручити управлінню Держкомзему у Бережанському районі Тернопільської області», – розповів депутат Бережанської районної ради Степан Кленик.
Отож, здавалось би, добру справу задумала Бережанська РДА: мають землі запасу пустувати, заростати бур’янами, то краще хай тут милують око садочки вишневі, яблуневі тощо…
– А тепер уважно гляньмо у додаток до вищезгаданого розпорядження. У списку аж 124 щасливчики. Тепер, читачі, зверніть особливу увагу: 81 чол. із міста Бережани – начебто добре, 15 чол. – із сіл Бережанського району. Виникає запитання: а що, в Урмані, Нараєві, Саранчуках та інших селах немає земельних ділянок, щоб завести садочок? Але далі ще веселіше: 28 чол. з інших районів Тернопільської області – тут є представники із сіл Кровинка і Хмелівка Теребовлянського, с. Мужилів Підгаєцького районів, міст Тернополя, Бучача і Підгайців та навіть інших областей – П. Москальов аж зі Львова, Г. Бурштинська – з Івано-Франківська. Але це ще не рекорд! Сотні кілометрів доведеться долати на бережанський «Сонячний» масив, щоб доглядати свої садочки панянкам Н. Павловій та О. Марійко з Черкащини! – зауважує пан Кленик
Наведемо коротеньку довідку: колись цей земельний масив належав громаді села Рай (підпорядковане міськраді Бережан). Віками працьовиті господарі обробляли цю землю, вирощували врожаї. Аж до радянського «визволення», коли всіх насильно загнали в колгосп, а землю вилучили. Довго господарював тут колгосп «Червоні Бережани», пізніше – ім. Богдана Хмельницького, аж до його розвалу.
Жодному односельцю славного оунівця-націоналіста Дмитра Мирона-Орлика, який поклав своє життя за волю України, жодному нащадку борців-повстанців і репресованих з цього села, які відбували каторгу в Сибіру і на Півночі радянської імперії, тут ділянки не виділили. Для чужих – будь ласка!
Прикро за сьогоднішню владу на Бережанщині, яка вчиняє так зі своїми земляками. Наведемо один приклад. Ганна Іванівна Лесик (1927 р. н.) родом із с. Вільховець, нині проживає в м. Бережани на вул. Сонячній. Свого часу була зв’язковою УПА, в 1946 році арештована і на 10 років вислана (Воркута, Мордовія)… Батьки її були виселені в Сибір, землю та майно конфіскували за радянськими «законами». Після відбуття терміну пані Ганні не було дозволено повернутись в Україну, а відправлено її в сибірську тайгу до батьків. Там вийшла заміж за репресованого Лесика із Львівщини. Після так званої «відлиги» сім’я з великими труднощами оселилася в Бережанах. Ганна працювала на склозаводі (тепер уже колишньому). На згаданому «Сонячному» масиві їй виділили 4 сотки городу, якими вона користувалася понад 10 років, податок сплачувала. Тепер Ганна Лесик у списку тих, кого позбавили цих клаптиків землі за теперішніми «законами» так звані «демократи», нічим не кращі за тих – колишніх…
У схожій ситуації й інші бережанці. Так, підтвердили нашим журналістам, що втратили землю, яку роками обробляли і за яку платили податок, Софія Солтисяк, Марія Боднар, Оксана Пазунко тощо.
Землі під город не можна, а під сад – можна
Ось як пояснив голова Бережанської РДА Ярослав Тринька причину ненадання земельних ділянок або, правильніше буде сказати, не продовження ними користуватися для ведення городництва (не кажучи вже про надання їх у власність) місцевим жителям: «Відповідно до статистичної звітності земельні ділянки в урочищі «Вулиця Сонячна» належать до земель запасу за межами населеного пункту на території Бережанської міської ради, розпорядником яких до 1 січня 2013 року була РДА. Вами земельні ділянки для ведення городництва використовувались без правовстановлюючих документів. Земельні ділянки для ведення городництва не можуть передаватися у власність (ст. 36 Земельного кодексу). Відповідно до генерального плану розвитку м. Бережани земельні ділянки в даному масиві не передбачаються для ведення городництва. Земельні ділянки для ведення городництва Ви можете отримати в інших урочищах відповідно до цільового призначення».
Журналісти спробували дізнатися, чому голова Бережанської РДА роздає землю чужинцям. У відповідних структурних підрозділах влади нам пояснили, що за законом… право на землю під садівництво має кожен громадянин України, незалежно де він мешкає. Ось так!
А між тим, можна проаналізувати, як ведуть садівництво на інших земельних уділах навколо Бережан. Так, в урочищі «Рурисько» створили садівничий кооператив, забравши в людей, які десятиліттями мали там городи, землю. Що цікаво, жодного саду там немає, а в місцевій пресі доволі часто можна зустріти оголошення про продаж у цьому урочищі земельних ділянок… Схожа ситуація і в урочищі на вулиці Козацькій. Садівничий кооператив є, а саду немає…. Зате вже виросли два житлових будинки. Чи не повториться ситуація знову в урочищі «Сонячний»?
Разом з тим, бережанці не склали рук і продовжують шукати правду в судах (останнє засідання було перенесено на 19 квітня) і… в СБУ. Ось витяг із заяви жителів вулиць Сонячна і Мечнікова начальнику СБУ Тернопільської області Ю. Гаврилюку: «Від нас незаконно забрали землю. Ми користувалися цими ділянками (мається на увазі урочище «Сонячна-Мечнікова» – авт.) у розмірі 0,4 га з 1992 року, платили податки і весь час поновлювали оренду. У нас була оренда до 5 травня 2012 року, а вже 7 березня 2012 року було видано розпорядження надати наші земельні ділянки іншим людям… Чому на початку 2012 року земельний відділ не повідомив нас про створення садового товариства і не включив нас, як сумлінних користувачів земельних ділянок, у список?… Просимо Вас розглянути питання про зловживання посадовими обов’язками та корупційні дії осіб, які привели до порушення Конституції України» (під цим листом підписи поставили 34 заявники).
Справді, чому їх не включили у список? Сподіваємось, бережанці таки дізнаються правду, адже, як стало відомо, обласне управління СБУ вже проводить слідчі дії за даним фактом.
Із наведених фактів робимо висновок, що щось у Бережанському районі (як і в багатьох інших на Тернопільщини) діється незрозуміле. Де ж ця широкорекламована боротьба з корупцією? Доки районні «чинуші», прикриваючись патріотичними гаслами, будуть обдурювати народ? Вважаємо, що Бережанська районна рада повинна створити комісію з участю депутатів, юристів, громадськості для детального розслідування та глибокого аналізу даної справи.