Православна церква України розпочала процес реєстрації на території Почаївської лаври, якою наразі користується московський патріархат. Там створили монастир ПЦУ. Згодом він стане юридичною особою, якій зможуть передати майно та приміщення лаври.
Про це Суспільному розповів митрополит Тернопільський і Кременецький ПЦУ Нестор, якого Синод призначив священноархімандритом Почаївської лаври.
За словами митрополита Нестора працюють так, як діяли у випадку з Києво-Печерською лаврою.
"Спочатку документи, юридична особа, а потім вже ця юридична особа зможе претендувати на храми та інші приміщення Почаївської лаври"
Віднедавна Ви – священноархімандрит Почаївської лаври, що означає ця посада?
Священний синод прийняв рішення про те, щоб створити в складі Православної церкви України монастир "Свято-Успенська Почаївська лавра" і, оскільки він знаходиться на території Тернопільської єпархії й буде належати до неї, то мені надано титул священноархімандрита Свято-Успенської Почаївської лаври. Згідно з тією традицією та устроєм монашого життя, який сьогодні діє в нашій церкві, місцевий єпископ є настоятелем або священноархімандритом всіх монастирів, які знаходяться на території цієї єпархії. Зокрема, в тих монастирях Тернопільської єпархії, які сьогодні вже діють, є свої намісники, які здійснюють керівництво цими монастирями, але я зберігаю за собою титул священноархімандрита або настоятеля цих монастирів.
Рішення про реєстрацію на території Почаївської лаври ви прийняли на Синоді. Тобто, це було обґрунтоване рішення, ви до нього готувалися. А які подальші кроки, які інстанції ще повинні пройти ці документи, аби це рішення набуло юридичної сили та скільки часу це може зайняти?
Так, згідно із законодавством, рішення про відкриття нових монастирів приймає священний Синод церкви і саме на останньому засіданні Синоду таке рішення було ухвалене. Після цього митрополія подає відповідний пакет документів у Державну службу етнополітики і, відповідно, державна служба вже здійснює перший етап – реєстрацію статуту. Потім дані про цю юридичну особу вносяться в державний реєстр, відбувається процес юридичного оформлення документів для того, щоб потім монастир мав майно чи у власності, чи в договорі оренди. Процес зараз по Почаївській лаврі такий, що спочатку документи, спочатку юридична особа, а потім вже ця юридична особа зможе претендувати на храми та інші приміщення Почаївської лаври, які зараз знаходяться тимчасово в користуванні московського патріархату.
Представники Василіанського чину хочуть, щоб Почаївську лавру повернули Українській греко-католицькій церкві. Про це вони зверталися до Тернопільської обласної ради. На Вашу думку, кому має належати лавра і яка церква має бути там головною?
Питання про Почаївську лавру дійсно є дуже гарячим. Якщо дивитися в історичній перспективі, хто й коли користувався Свято-Успенською Почаївською лаврою, то ми тут побачимо і Київську митрополію Константинопольського патріархату, ми побачимо і російську церкву, побачимо греко-католицьку церкву, потім знову російську церкву. Тобто, як і вся територія Волині переходила з одної держави в іншу, так само і кожна держава, яка володіла тією територією, теж претендувала на церковне життя.
У свій час і Свята Софія була в руках греко-католицької церкви, про що вони неодноразово нагадували, але з іншого боку, великі святині греко-католицької церкви теж певний період були православними, зокрема Унівська лавра, яка знаходиться на території Львівської області. Дві третини своєї історії – від заснування до переходу в унію була православною, але зараз про неї не згадують. Те саме можна говорити про Тернопільський кафедральний собор, про собор Святого Юра в Львові, які теж певні періоди своєї історії були православними церквами, але Православна церква України наразі не претендує, не піднімає питання, що давайте, тому що колись вони були православними, то хай зараз будуть православними.
Тому, якщо ми говоримо про Почаївську лавру, то переважну частину своєї історії вона була православною святинею. Якщо говорити про тих парафіян, які ходять в Лавру, тих паломників, які до неї приїжджають, ті навколишні міста і села в даному регіоні, – в південній Волині, то ми бачимо, що це все повністю регіон православний. На території волинської частини нашої області греко-католицька церква майже не має громад, майже не має парафій, майже не має парафіян.
Якщо говорити про те, як Почаївську лавру сприймає народ, саме паломники, то ми розуміємо, що для всіх у сприйнятті вона завжди буде саме православною святинею.