Батьки віддають дітей у спортивні секції з добрими намірами — зміцнити здоров’я, розвинути витривалість, дисципліну та вміння долати труднощі. Але результат залежить не лише від спорту як такого, а й від того, який тренер потрапить дитині.
Психологиня та гештальт-терапевтка Любов Рудницька на своїй Instagram-сторінці пояснила, які сигнали мають насторожити батьків.
Червоні прапорці, що вказують на токсичного тренера:
- Приниження дитини ("ти слабак", "нічого не вийде") — це не мотивація, а форма психологічного насильства.
- Ігнорування стану дитини ("терпи, навіть якщо боляче") — небезпека для фізичного і психічного здоров’я.
- Шантаж і залякування ("через тебе команда програла", "я тебе вижену") — це вбиває інтерес до занять.
- Постійна емоційна пригніченість після тренувань — ознака руйнування самооцінки.
За словами Рудницької, діти, які пережили жорстке ставлення в спорті, часто несуть глибокі травми у доросле життя. Систему потрібно змінювати — і починати з себе, не дозволяючи нікому психологічно ламати вашу дитину.
Як дізнатися, чи тренер підходить дитині? Запитайте її:
- "Якби тренер був героєм мультфільму — хто б це був?"
- "Як ти розумієш, що тренер тобою задоволений?"
- "Що б ти змінив у тренуваннях, якби міг?"
"Як би ти пояснив тренування тому, хто ніколи не займався спортом?"
Рудницька наголошує: взаємодія з дитиною повинна будуватися на любові та повазі. Лише так можна досягти не лише спортивних результатів, а й гармонійного розвитку особистості.