Невимовний біль огорнув Тернопіль. Сьогодні місто прощається з Марією та її маленькими дітьми — Камілою й Назарчиком. Їхнє життя обірвала російська ракета, що 19 листопада влучила у житловий будинок, зруйнувавши цілу родину й залишивши по собі лише спустошення.
На прощанні панує тиша, яку прорізає лише плач — втрати настільки великі, що навіть найсміливіші слова не можуть їх описати. Батько дітей, Камаль, став єдиним, хто вижив у квартирі. Три дні поспіль він стояв біля руїн будинку, чекаючи на будь-яку звістку про своїх рідних. Він не відходив ні на мить, ніби боявся, що пропустить момент, коли їх знайдуть. Сьогодні він тримає в руках маленьку труну — це найтяжчий тягар, який батькові ніколи не мав би випасти на долю. Він колихає її так, як колись колисав свою живу дитину.
Ці кадри вражають не лише тих, хто знав цю сім’ю особисто. Вони стали відображенням болю, який російська війна приносить щодня. Це біль, що розриває серце і залишає шрам на все життя.
Тернопіль сьогодні прощається. Але ніхто не зможе забути цей день — ані місто, ані країна, ані світ. Це горе назавжди залишиться в пам’яті як нагадування про ціну агресії та про любов, яка навіть у смерті не зникає.
Увага: відео містить чутливі кадри.