Василіянська святиня з Підгори — це справжня перлина, що поєднує в собі духовність, історію та легенди. Розташована на стрімкій горі поблизу Теребовлі, ця святиня відома ще з часів князів.
Її стіни стали свідками не лише молитв, а й битв, адже в XVI–XVIII століттях вона виконувала роль справжньої фортеці з міцними мурами, бійницями та оборонними баштами, пише 0352.ua з посиланням на Україна інкогніта.
У XVII столітті тут сталася подія, яку вважали дивом: ікона Богородиці, що зберігалася в монастирі, заплакала перед турецькою навалою. Для місцевих жителів це стало як попередження, так і знаком небесного захисту.
А вже в 1704 році цей чудотворний образ вважали тим, що врятував Львів від шведського вторгнення.
У XVIII столітті Підгорянський монастир перетворився на важливий культурно-освітній центр. Тут була велика бібліотека, проводилися богословські курси, а ченці активно працювали над розвитком книжності та освіти в Галичині.
Втім, після закриття у 1789 році обитель почала поступово занепадати. Колишні мури заростали травою, а місцеві легенди залишилися єдиним нагадуванням про колишню велич. Лише у 1990-х роках, завдяки ініціативам місцевих громад, святиню почали відновлювати: очищували територію, укріплювали залишки споруд і відновлювали традицію паломництв.
Сьогодні Підгорянський монастир — це справжній туристичний оазис, куди приїжджають за спокоєм, мальовничими краєвидами та історією. Зі схилів гори відкривається чудовий вид на Теребовлю та навколишні території, а атмосфера давнини робить це місце особливим духовним притулком. Це один із тих куточків Тернопільщини, який варто відвідати хоча б раз — щоб відчути подих століть і силу віри, що витримала випробування часом.