Третій день грудня пронизував не лише холодом, а гірко обпікав болем кожного, хто прийшов попрощатися та провести в останню земну дорогу юного роками, сміливого захисника із Великих Гаїв Володимира Васильовича Демчишина.
П’ять місяців очікувань та надій у кожному телефонному дзвінку. Усі ці дні батьки та рідні жили надією, яка сьогодні згасла. Володя повернувся «на щиті»: юним Героєм, який встиг захистити, але не встиг жити своє молоде, безтурботне життя.
Володимир народився та виріс у Великих Гаях, тут закінчив школу. Пізніше – технічний університет у Тернополі. Паралельно хлопець навчався у Польщі. Його прагнення бути самостійним допомагало приймати рішення та робити впевненні кроки у життя. Усе це вмить на паузу поставила війна.
Володимир повернувся додому і вступив у лави ЗСУ. Командування відправило воїна в Англію, де пройшовши військове навчання, Володимир повернувся захищати Україну. 9 липня 2025 року хлопець зник безвісти, а днями підтвердилося, що того дня – загинув.
Попрощатися з воїном прийшли десятки жителів Великогаївської громади. Чин похорону відслужили отці Великобірківського деканату. У проповіді до присутніх звернувся отець-декан Михайло Піняга, який подякував батькам за сина – мужнього та відважного патріота.