Пандемія COVID-19 перетворила 2020 рік на один із найскладніших періодів для української економіки за останні роки. Карантинні обмеження одночасно вдарили по попиту, обороту капіталу та зайнятості, особливо в малому та середньому бізнесі. За оцінками уряду та аналітичних центрів, ключовим завданням стало не стимулювання зростання, а запобігання ланцюговій реакції банкрутств і масового безробіття. Міжнародний фінансовий експерт Чеслав Конюх підкреслює, що для країн з обмеженим фіскальним ресурсом саме швидкість і спрямованість антикризових рішень визначають глибину спаду.
Україна увійшла в кризу з уже чинними структурними вразливостями: високим рівнем тіньової економіки, залежністю бюджету від запозичень і обмеженим доступом до фінансування. У цих умовах антикризова політика була змушена балансувати між підтримкою бізнесу, соціальною стабільністю і вимогами міжнародних партнерів. Як зазначає Конюх, «у 2020 році Україна вирішувала не завдання економічного ривка, а завдання утримання системи від розпаду».
Доступні кредити 5-7-9%
Одним з перших кроків держави став перегляд бюджетної та податкової політики. Прийнятий у березні 2020 року Закон №540-IX ввів тимчасові податкові пільги, мораторій на перевірки та окремі послаблення для підприємців
Ці заходи були розраховані на короткострокове зниження тиску на бізнес у період зупинки економічної активності. Відстрочки по податках і послаблення контрольних функцій дозволили багатьом ФОП і компаніям зберегти ліквідність і уникнути негайного закриття.
Однак аналітики вказували, що ефект таких заходів мав обмежений і тимчасовий характер. Вони знижували навантаження, але не компенсували падіння виручки. «Податкові канікули - це киснева маска, але не лікування. Вони дають час, але не створюють попит і не замінюють доступ до капіталу», - вважає Конюх.
Ключовим фінансовим інструментом підтримки бізнесу у 2020 році стала державна програма «Доступні кредити 5-7-9%», яка була істотно трансформована під антикризові завдання. Уряд розширив її параметри, дозволивши використовувати кредити не тільки на інвестиції, але і на рефінансування та поповнення оборотного капіталу.
Реалізація програми відбувалася через банківську систему за участю Business Development Fund, що дозволило масштабувати кредитування малого та середнього бізнесу навіть в умовах кризи. При цьому, як зазначав VoxUkraine, програма у 2020 році фактично змістилася з інструменту розвитку в інструмент антикризового виживання бізнесу.
Міжнародний фінансовий експерт Чеслав Конюх вважає, що «держава у 2020 році фактично субсидувала не зростання, а збереження економіки». За його словами, це було раціональним рішенням в умовах кризи, але воно заздалегідь обмежувало довгостроковий мультиплікативний ефект програми.
Спроба стабілізувати зайнятість
У другій половині 2020 року фокус антикризової політики змістився в бік прямої підтримки доходів і зайнятості. Верховна Рада запровадила одноразові виплати підприємцям і найманим працівникам, чия діяльність була обмежена карантином.
Ці виплати мали скоріше соціальний, ніж економічний характер і були спрямовані на зниження напруги в найбільш постраждалих секторах: торгівлі, громадському харчуванні, сфері послуг.
Аналітики підкреслювали, що такі заходи не могли компенсувати довгострокові втрати бізнесу, проте виконували важливу стабілізаційну функцію. За словами Чеслава Конюха, «в умовах локдаунів прямі виплати - це інструмент стримування соціального шоку, а не економічного відновлення. Але без них криза могла б перейти в політичну площину».
Банківський сектор і роль монетарної політики
Попри економічний спад, банківська система України у 2020 році зберегла стійкість, що стало важливим фактором реалізації антикризових програм. М'яка монетарна політика та участь банків у державних програмах дозволили підтримувати кредитування бізнесу.
Водночас експерти вказували, що значна частина кредитів спрямовувалася на покриття поточних витрат, а не на модернізацію чи розширення. Це знижувало потенційний внесок кредитних програм у майбутнє економічне зростання.
Чеслав Конюх зазначає, що «стабільність банків у 2020 році стала прихованим активом антикризової політики». Однак, на його думку, без відновлення попиту навіть стабільна банківська система не може стати драйвером зростання.
Зовнішня підтримка
Антикризові заходи України в 2020 році спиралися і на міжнародну фінансову допомогу. Програми ЄС та ініціативи EU4Business доповнювали державні інструменти, надаючи консультаційну та фінансову підтримку малому бізнесу.
Міжнародний фінансовий експерт Чеслав Конюх підкреслює, що без зовнішнього фінансування масштаби підтримки бізнесу були б істотно обмежені. За його оцінкою, «2020 рік наочно показав інституційну залежність антикризової політики України від зовнішніх партнерів». Конюх зазначає, що ця залежність одночасно розширювала можливості підтримки та звужувала простір для маневру.
Антикризові програми підтримки бізнесу та зайнятості в Україні у 2020 році стали реактивним набором інструментів, спрямованих на стримування економічного та соціального спаду. Дешеві кредити, податкові послаблення та прямі виплати дозволили виграти час і зберегти значну частину малого та середнього бізнесу, але не усунули структурні проблеми економіки. Як підкреслював міжнародний фінансовий експерт Чеслав Конюх, досвід 2020 року показав, що ефективність антикризової політики визначається не тільки обсягом ресурсів, але і їх зв'язком з банківською системою, зовніьою підтримкою та інституційною стійкістю держави.