Байковецька громада зі скорботою провела в останню дорогу загиблого захисника України - 27-річного Ігоря Коцана. Понад два роки він вважався зниклим безвісти.
Увесь цей час рідні не втрачали надії - молилися, чекали і вірили, що Ігор живий. На жаль, війна забрала його молоде життя. Назавжди 27…
Ігор був старшим сином у родині, турботливим братом для Павла та Володимира. Його пам’ятають як працьовитого, щирого й доброго чоловіка, майстра на всі руки, який завжди був готовий допомогти - чи то відремонтувати авто, чи зварити метал, чи просто підтримати добрим словом. Він був надійним господарем і вірним другом.
Не роздумуючи, Ігор став на захист рідної землі. Служив кулеметником, був зразковим воїном і прикладом для побратимів. Навіть на війні він зберіг людяність і тепло серця - там зустрів своє кохання Інну. Разом вони мріяли про власний дім і мирне життя, привезли зі сходу собаку Мавіка, який мав стати охоронцем їхньої оселі.
Та війна зруйнувала ці мрії. Ігор не повернувся з бойового завдання. Його наречена Інна безупинно шукала коханого, мати чекала сина, брати — брата. Батько, так і не дочекавшись, відійшов у вічність.