Іноді одне повідомлення здатне змінити людську долю. Місяць тому в родині отця Олексія Філюка з Тернопільщини з’явився Михайло - хлопець без батьків, без дому, з непростим минулим і великою недовірою до світу. Самотній, обережний у словах і поглядах, він шукав не так дах над головою, як місце, де можна просто бути собою.
Про це священник розповів на своїй Facebook-сторінці.
Ніхто не знав, чим завершиться ця історія. Чи витримає хлопець нове середовище? Чи зможе повірити людям? Чи стане цей прихисток для нього тимчасовою зупинкою, чи справжнім домом?
За словами,отця Філюка, все почалося з простого кроку - Михайло наважився написати. Попросився приїхати на різдвяний час. А згодом, разом із Васильком, переступив поріг дому, який тепер називає своїм.
За цей місяць сталося те, що не завжди піддається словам. Хлопець почав усміхатися. Навчився допомагати по господарству. Поволі — крок за кроком — вчиться довіряти людям і Господу. Його погляд уже не такий насторожений, а мовчання — не таке важке.
Ця історія — не про ідеальність. Вона про шлях. Про віру, яка проявляється не в гучних словах, а в щоденних дрібницях: спільній молитві, теплій вечері, зібраній у дорогу сумці. Адже вже завтра Михайло їде на навчання до Тернополя. І в домі з’являються нові турботи — як у звичайній родині, де є син.
«Живімо з вірою, — каже отець Філюк. — Робімо добро сьогодні, бо завтра може бути запізно. Підтримуймо одне одного, молімося за ближніх — і Господь благословить наш шлях».
Михайло — живий доказ того, що навіть після важкого минулого можна знайти світло. І що Різдво — це не дата в календарі, а стан серця, який здатен тривати довше, ніж свята.