Сказ - це смертельне вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему людини та теплокровних тварин. При появі симптомів таких симптомів, як гарячка, сильний головний біль, агресія, параліч та кома, врятувати хворого неможливо. На цьому етапі захворюваннялетальність - 100%.
Про це розповіла генеральна директорка ДУ "Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України", головна державна санітарна лікарка Тернопільської області Оксана Чайчук.
Джерелом інфекції для людини можуть бути як домашні, так і дикі тварини, зокрема собаки, коти, лисиці, вовки, єноти, борсуки та кажани.
Інкубаційний період хвороби зазвичай становить від 1 до 3 місяців, але може тривати від семи днів до понад року, залежно від місця укусу, властивостей вірусу та особливостей імунної системи людини.
Критично важливо почати постконтактну профілактику (ПКП) сказу відразу після контакту з потенційно інфікованою твариною, до появи симптомів. ПКП може передбачати тільки вакцинацію або одночасне введення імуноглобуліну за призначенням лікаря.
Що робити, якщо вкусила тварина, імовірно хвора на сказ
Можливі ознаки, що у тварини сказ: вона втрачає страх перед людьми, стає агресивною або навпаки млявою, виникає слинотеча, утруднене ковтання чи параліч. Проте тварини можуть передавати вірус і за кілька днів до появи симптомів, тому навіть зовні здоровий собака чи кіт може становити загрозу.
Якщо вас вкусила потенційно інфікована тварина:
- Негайно промийте рану водою з милом 15 хвилин або довше.
- Обробіть антисептиком, що містить 70% спирту, або 5-відсотковим розчином йоду.
- Якомога швидше зверніться до лікаря.
Важливо: навіть якщо після укусу тварини, що поводилася підозріло, на шкірі немає значних пошкоджень, все одно потрібно звернутися до лікаря. Вірус сказу у слині хворої тварини може потрапити в організм людини навіть через мікроушкодження на шкірі. Тому якщо вас заслинила потенційно інфікована тварина, потрібно також звернутись до лікаря.
Профілактика сказу
Профілактичні заходи поділяються на два напрями: боротьба з носіями збудника і недопущення розвитку захворювання у людини, яку покусала чи заслинила скажена тварина.
Для профілактики сказу необхідно:
- регулярно вакцинувати свійських тварин та диких м’ясоїдних тварин (пероральна імунізація шляхом розкладання у місцях їх перебування їстівних приманок з вакцинами). Ефективність вакцинації проти сказу у тварин становить 96–98%, тварини з активним імунітетом захищені самі та безпечні для людей і тварин довкола навіть після підозрілого контакту;
- уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
- не торкатися диких чи безпритульних тварин;
- не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти);
- виконувати правила утримання тварин.