Платформа пам’яті Меморіал вшановує пам’ять загиблих українців. Серед них – Артем Малюта, який загинув 19 листопада 2025 року внаслідок російського обстрілу міста Тернопіль.
Артемові було 17. Навчався у фаховому коледжі Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Здобував професію слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів та електрогазозварника. Був працьовитим, відповідальним. Влітку часто їздив допомагати до діда в село.
“Змалку він із батьком і дідом був біля машин. Дуже їх любив. Доглядав за нашою, вимивав її. Міняв колеса краще, ніж батько. Під час навчання пішов на три місяці на практику в автомайстерню. Потім його запросили на літо там працювати. На першу свою зарплату купив для нашої машини ковпаки на колеса, хоч я і просила витратити гроші на себе. Допомагав сусідам із автівками, багато хто на нього сподівався…”, – сказала мати Наталія.
Уранці 19 листопада 2025 року родина Артема Малюти прокинулася від вибухів. Мати, батько, Артем і його сестра почали швидко збиратися. Хлопець підганяв усіх.
“Ми вийшли на вулицю. Я не чула жодного звуку. Лише через якийсь час зрозуміла, що лежу на землі. Все навколо палає. Побачила чоловіка в крові. Потім – сусідку, яка горіла. Ми здерли з неї куртку… Артема ніде не було. Я побігла в школу. Там знайшла свою доньку, яка була вся в крові. Тільки там я усвідомила, що в мене вся задня частина тіла в осколках”, – згадала мати Наталія.
Їх із чоловіком та донькою госпіталізували. Рідні не припиняли шукати Артема. Чекали аналізів ДНК і жили надією. Та через кілька днів батьку зателефонували повідомити про втрату.
“Не віриться, що сина немає. Ніби поїхав до діда і довго не повертається. Але Артем вже не зателефонує і не запитає: “Мамо, що є їсти?”. Не прийде додому, не буде з мене жартувати”, – сказала Наталія.
В Артема Малюти залишилися батьки, сестра, дві бабусі та дідусь.