"Цапануло мене ТЦК" - так колишній міський голова Кременця та ветеран війни Роман Ванжула описав ситуацію, яка, за його словами, сталася з ним у рідному місті.
На своїй Facebook-сторінці він розповів, що дорогою до автомобіля його зупинили військовослужбовці та попросили показати документи.
Каже, спочатку нічого незвичайного у ситуації не побачив. Чоловіки у військовій формі попросили перевірити документи, а він пояснив, що поспішає, і показав посвідчення.
Та далі, за словами Ванжули, розмова набула несподіваного повороту.
Роман зазначає, що має статус учасника бойових дій та інваліда війни. Він також має наслідки важких поранень, зокрема ампутацію правої руки. Щоб пояснити військовим, чому не може довго затримуватися, спочатку продемонстрував руку, а потім - численні шрами на тілі.
Однак почув у відповідь прохання показати документи.
Але й цього, за його словами, виявилося недостатньо. Представник групи перевірив його дані за базою, зокрема чи не перебуває він у розшуку.
Саме цей момент, зізнається Ванжула, зачепив найбільше.
Після перевірки документів ситуацію вдалося з’ясувати, і чоловіка відпустили. Ванжула наголошує, що претензій до самого факту перевірки документів у нього немає. Найбільше його обурила, як він сприйняв, недовіра до статусу ветерана.
Під час розмови з військовими з’ясувалося, що один із них також має посвідчення УБД. На це Ванжула відповів, що люди, які пройшли війну, мали б краще розуміти одне одного.
Згодом розмова стала дещо абсурдною. Ванжула розповів, що повідомив співрозмовникам, що раніше був міським головою Кременця. На запитання, чим займається зараз, відповів із властивою йому іронією:
Після цього його відпустили.
Роман Ванжула каже, що найбільше його зачепила саме необхідність ще раз доводити очевидне — статус, який, за його словами, він отримав після участі у війні та поранень.
Свою історію він опублікував у соцмережах, пояснивши, що не виступає проти перевірок як таких. Його допис - радше про відчуття ветерана, який після всього пережитого змушений вкотре доводити свій статус.
І, мабуть, саме це у цій історії зачіпає найбільше: іноді за пластиковим посвідченням стоять не просто печатки та записи в базі, а поранення, шрами, втрачене здоров’я і роки життя, які людина віддала на війні.