З 1989 по 1992 рік Іво Бобул жив і працював у Тернополі. Про цю цікаву частину біографії відомого співака нагадав у соцмережах Михайло Маслій, який поділився фотографіями артиста в місті та своїми спогадами.
Тоді робочі дні Бобула проходили в обласній філармонії. Для нього Тернопіль залишився містом знайомих вулиць, дружби та людей, які підтримували його в складні часи.
У ресторані «Україна» брав мікрофон і співав
Одним із близьких друзів співака став Володимир Пєшков, якого музиканти ласкаво називали Пєшею. Він працював гітаристом у ресторані «Україна», а до цього пройшов професійну школу у філармонії. Тернополяни знали його за роботою у вокально-інструментальних ансамблях «Чумаки», «Збруч» і «Дністер».
У вільні вечори Бобул приходив послухати своїх колег. Іноді його захоплення їхньою грою було таким сильним, що він не міг залишитися лише слухачем.
У ресторані лунали пісні, які тернополяни не чули від нього на великих сценах. Зокрема, «Yesterday» та «Feelings» — останню особливо любив Пєшков.
З болем у серці Бобул згадує про долю свого друга. Володимир пережив трагічну втрату першої дружини, а згодом вирушив до США, де, на жаль, невдовзі помер.
Прогулянка містом повернула давні спогади
Михайло Маслій описав їхню спільну прогулянку від готелю «Тернопіль» до Театрального майдану. По дорозі вони згадували «музичну біржу», ресторанних музикантів, перші рухівські віча та людей, яких уже немає. За його словами, Бобул пам’ятає ті роки до найменших деталей.
Містяни впізнавали співака, підходили й просили сфотографуватися. Він завжди охоче погоджувався, усміхався та жартував. Каву випили просто неба, стоячи, як колись. А потім зайшли до Катедри й помолилися.
«Усі жили однією сім’єю»
Для Бобула виступи в ресторанах і на весіллях стали справжньою професійною школою. Він згадує, як сам носив апаратуру, а музиканти в колективі завжди підтримували один одного.
Артист впевнений: цей досвід навчив його не лише співати, а й відчувати людей і працювати для слухача.
Саме тому тернопільські роки для нього стали значно важливішими, ніж час роботи у філармонії: це був період дружби, спільних виступів і підтримки, за яку він вдячний і досі.