Кілька хвилин — і з рахунку клієнта Ощадбанку зникло понад 109 тисяч гривень. Житель Тернопільщини стверджував, що не переказував грошей, однак банк відмовився їх повертати, посилаючись на підтвердження операцій кодами доступу.
Справу розглянув Тернопільський міськрайонний суд і дійшов висновку, що відповідальність за втрату коштів не можна автоматично покладати на клієнта, пише 0352 з посиланням на СЮГ.
Як із рахунку чоловіка переказали 109 655 грн
24 грудня 2024 року з банківської картки позивача здійснили три перекази: о 13:06:37 — 20 000 грн, о 13:06:55 — ще 20 000 грн, а о 13:07:17 — 24 000 грн на картку іншого банку. За ці операції банк стягнув комісію загальною сумою 655 грн.
Того ж дня о 13:10:25 з рахунку чоловіка переказали ще 45 000 грн на інший рахунок у тому самому банку. Загальна сума списаних коштів разом із комісією становила 109 655 грн.
Позивач заявив, що не здійснював цих переказів. Уже 25 грудня 2024 року він звернувся до банку із заявою про несанкціоноване списання коштів. 30 грудня 2024 року та 7 лютого 2025 року чоловік повторно подав заяви з вимогою повернути гроші.
Однак листами від 17 січня та 6 березня 2025 року банк відмовив у поверненні коштів.
Також 25 грудня 2024 року чоловік звернувся до Національної поліції із заявою про вчинення злочину. За цим фактом відкрили кримінальне провадження.
Чому суд зобов’язав Ощадбанк повернути кошти
Ощадбанк заперечував проти позову, посилаючись на укладений із клієнтом договір комплексного банківського обслуговування.
За позицією банку, перекази здійснили через систему дистанційного обслуговування «Ощад 24/7» після реєстрації нових пристроїв. Цю реєстрацію підтвердили автоматичними IVR-дзвінками на фінансовий номер телефону клієнта та введенням одноразових паролів. Для підтвердження операцій використовували біометрію або код доступу.
Банк наполягав, що платіжні операції виконали коректно, а підстав для повернення коштів немає, оскільки для їх проведення використали реквізити, відомі клієнту.
Суд з’ясував, що 24 грудня 2024 року в мобільному застосунку банку зареєстрували нові пристрої. Під час реєстрації клієнту телефонували автоматизовані системи банку та повідомляли одноразові паролі після натискання відповідної цифри.
Позивач підтвердив, що приймав ці дзвінки та вводив коди. За його поясненнями, він не міг увійти до застосунку за персональним PIN-кодом і сприймав ці дії як спробу банку відновити роботу сервісу.
Водночас суд дійшов висновку, що банк не довів, ніби саме свідомі чи необережні дії або бездіяльність клієнта призвели до втрати платіжного інструмента чи індивідуальної облікової інформації.
Суд також звернув увагу, що фінансова установа мала об’єктивну можливість відреагувати на сумнівні операції. Йшлося про перекази з нового пристрою після зміни налаштувань застосунку, які відбулися кілька разів протягом короткого проміжку часу.
Крім того, чоловік звернувся до банку із заявою про незаконні транзакції та повідомив про них правоохоронні органи. Суд урахував ці обставини як свідчення того, що позивач не мав наміру здійснювати спірні перекази.
Які правові висновки Верховного Суду врахував суд
Під час розгляду справи суд урахував правові висновки Верховного Суду.
У постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 зазначено, що за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є слабшою стороною в цивільних правовідносинах такого типу.
У постанові від 3 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц Верховний Суд також наголосив, що сам факт правильного введення даних для ініціювання банківської операції не доводить, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті або незаконному використанню PIN-коду чи іншої інформації, необхідної для проведення платежів.
Що вирішив суд
Тернопільський міськрайонний суд у справі №607/11756/25 частково задовольнив позов клієнта.
Суд зобов’язав АТ «Державний ощадний банк України» повернути чоловікові безпідставно списані кошти в сумі 109 655 грн шляхом їх відновлення на банківському рахунку.
Водночас у задоволенні вимоги про визнання транзакцій нечинними суд відмовив, оскільки визнав такий спосіб захисту неефективним і таким, що сам по собі не відновлює порушене право.
Крім того, з банку на користь держави стягнули 1211 грн 20 коп. судового збору.