Марія Влад. За картиною Якопо Бассано «Процесія на Голгофу»
Хіба то перший раз – синам йти на Голгофу
І слухать мамин зойк під вигуки юрби.
Хіба то перший раз – побачить правду голу,
Що до народу йшла, а він її убив?...
А ті два на коні, оті, що там позаду:
Скривавлені штики і на очах туман,
В службових лахманах собі мугичуть радо
Про юшку в казанку та вин п’янкий дурман.
А Він ішов, і ніс на плечах смерть, і падав,
Обпльований тими, кому добра хотів…
Хіба то перший раз терпіти друга зраду,
Що запродав тебе за тридцять срібняків?...
Хіба то перший раз? Дорого мук, нескори,
Святися і веди, повік не заростай!
І кожна крапля крові цілющий пустить корінь –
А чи ж народ прозріє? Почнеться рідний край?