Тернопільська політична сметанка була неабияк здивована, на перший погляд, зухвалим «наїздом» лідера обласних регіоналів, народного депутата Ореста Муца на героя України і, за сумісництвом чи то мільйонера, чи мільярдера скромного трудівника ланів з Гусятинщини Івана Гуту.
Розміщене на офіційному сайті обласної організації регіоналів повідомлення скоріше нагадувало донесення про злочин і, за ідеєю, мало б отримати негайну правову оцінку з боку правоохоронних органів. Це за умови, що такі ще існують в державі. Але, судячи з усього, вищеназвані органи «спочили в Бозі», тому і залишилась новина лише для того, щоб бентежити незміцнілі уми посполитого люду. І будувати різного роду здогадки.
В свою чергу, ображений до глибини душі подібними звинуваченнями герой-аграрій з простотою людини від плуга пригрозив депутатові «розібратись по-чоловічому», при цьому шкодуючи, що «погони» зобов’язують і руки зв’язані, а тому буде боротись іншими методами. Якими саме, щоправда, не уточнив.
Звичайно, було б цікаво подивитись на з’ясування стосунків «по-чоловічому» між цими поважними панами. Тим більше, що й Орест Павлович не в інституті шляхетних дівиць виховувався. Чесно кажучи, за таких, як то кажуть «розкладів» якось, навіть тривожно за пана Івана.
Та менше з тим. Повернемось до наших припущень і здогадок щодо такого скандалу у благородному владно-олігархічному сімействі. Дехто з оглядачів-коментаторів одразу ж побачив у цьому всьому чергову спробу перерозподілу бізнесових зон впливу перспективного аграрного сектору економіки й намагання у такий спосіб захопити ласий шматок у вигляді агро-імперії скромного васильківського селянина. Подібна точка зору має право на існування й, почасти, справедлива.
Мені ж здається, що конфлікт набагато глибший і знаходиться дещо в іншій площині. Аграрний бізнес, безсумнівно, річ прибуткова і перспективна. Напевно є достатньо охочих поділитись з паном Гутою його плодами. У різний спосіб. Але дозволю собі нагадати шановному панству, що нині в Україні найприбутковішим бізнесом є ВЛАДА. От саме за можливість входження у неї на наступний політичний сезон і розгорівся увесь цей сир-бор, як кажуть росіяни.
Пан Орест політик досвідчений у всіх розуміннях. Йому відомі всі потаємні ходи-виходи владних катакомб та приховані можливості скромного звання депутата. Саме спробою гри на випередження я б розглядав його останні потуги. Конфлікт з Гутою в тому числі. Найкраща оборона – це напад. Золоте правило засвоєне ще з часів «Репортера». Переважно виграшне для ініціатора.
Останні вибори до міської ради вивели на арену молодого й амбітного Віталія Цимбалюка. Блискуча перемога на мажоритарному окрузі з суттєвим відривом продемонструвала весь потенціал молодого регіонала. Ореол доброчинця і людини не зацикленої на якихось політичних ідіомах, а радше, особи широких суспільно-політичних поглядів та, за великим рахунком, патріота підкуповує багатьох. Плюс до того – незаплямоване, вже українське, минуле. Без гучних скандалів та зрад.
Нове виборче законодавство, швидше за все, передбачатиме змішану систему виборів. Мажоритарних округів для всіх бажаючих кандидатів у депутати не вистарчить, партійні списки – не гумові. Тим більше, коли ще врахувати вдвічі меншу чисельність тих, хто пройде за тими партійними списками. Тому вже сьогодні потенційні претенденти намагаються застовпити за собою якийсь, конкретно ними обраний, округ.
На Тернопільщині для регіоналів, за нинішніх обставин, такий округ, поки що, один. Як вже його встигли охрестити – «Волинський». Попадання у прохідну частину списку регіоналів для Ореста Павловича – річ проблемна. Спробувати себе на окрузі – потрібні кошти. І чималі. Ось тому, як мені здається, й виникли тертя з представниками великого бізнесу.
Віталій Михайлович, здобувши переконливу перемогу на мажоритарному окрузі, зрозумів алгоритм виборчого процесу – кількість поданих голосів «За» прямо пропорційна вкладеним коштам. Тобто, чим більше коштів – тим більше голосів.
Ось тут і криється сутність конфлікту. Можливість впливу на олігархів. А, крім того, сумнозвісне: «Болівар обох не винесе». Орест Павлович спробував діяти за, на його думку, безпрограшною схемою. Брутальний тиск на «грошовий мішок» – пробоїна – фінансовий потік у потрібному напрямку. Не спрацювало. Шановний депутат не врахував зміни обстановки у політичному житті країни і рідної партії, як її керманича. Очевидно, пан Орест не помітив, або не захотів помітити, трансформацію, що відбувається у партії. Зміну зон впливу та центрів прийняття рішень. Замість залізобетонного моноліту – кілька платформ поєднаних, до пори до часу, єдиним стрижнем – можливістю наживи.
Герой-аграрій повністю вписується у схему побудови «нової країни» і є однією з цеглин її каркасу. Сьогоднішня влада намагається збудувати країну державно-олігархічного капіталу, де 10-15, хай, навіть, сто, сімей повністю контролюють, як економічну, так і політичну системи. В економіці панують монополістичні утворення, на благо яких працюють мільйони наймитів – пролетарів, які повністю залежні від своїх хлібодавців. На селі – ще простіше. Кілька десятків латифундистів контролюють мільйони гектарів розпайованих земель новітніх кріпаків, що горбляться на них за «дах і їжу». Саме представники цих олігархічних кланів і формують політичну систему. І не обов’язкова особиста присутність у владі. Достатньо спеціально навчених і відданих представників.
Хибним було, як на мене, ставити в провину пану Гуті близькість до тих, кого пан Муц називає помаранчевими, а, особливо, до Ющенка. Сьогодні близькість до особи, яка носить це прізвище – є індульгенцією від переслідувань, як не парадоксально це звучить. Похибка у засобах та об’єкті – помилка, що може коштувати кар’єри.
Гарячий подих у спину більш молодих й успішніших соратників і страх залишитись за бортом – ось головні чинники гарячкової поведінки, загалом, досвідченого регіонала. Разом з тим, не факт, що вщент програний перший раунд – цілковита поразка в бою. Можливість найнеймовірніших кульбітів є досить високою. Тому, я б не ризикнув з цілковитою певністю ідентифікувати телятко й дуба. Все може змінитись – до навпаки. І навіть швидше, ніж нам здається.