Гарний і спокійний Тернопіль струсонув невеликий шкандаль місцевого масштабу. Така собі “буря у шклянці води” на фоні загальноукраїнських і світових подій. Почалися вибори, а з ними і боротьба, де опоненти готові на все. Першою під роздачу попала “Самопоміч”.
Кого б’ють?
В одній з приватних фірм знайшли наклад газетки “Тернопільська правда” у 50 тис. примірників! Таким накладом може похвалитися не кожна обласна газета. Замовники розраховували на серйозний ефект. Газета зроблена професійно тими, хто розбирається у тому, що таке PR та реклама. Багато малюнків, великі заголовки. Одним словом, зроблено все, щоб легше читалося і ліпше запам’ятовувалося.
Били по “Самопомочі”, а точніше по Тарасові Пастуху, якого обрали від цієї політсили тернополяни на минулих парламентських виборах. Робили це доволі незграбно. Шукали зв’язки з “олігархами”. Стверджували, що депутат нічого не робить для Тернополя, але про це пізніше.
За що б’ють?
Я далекий від того, щоб ідеалізувати “Самопоміч”. Навіть у зразковому Львові можна знайти огріхи роботи чинного мера. Але є і незаперечні переваги. Це і збільшення інвестицій, і позитивні зміни у місті.
В парламенті “Самопоміч” навіть під час скандалів показує ознаки європейськості. Нещодавно депутат від цієї політичної сили Андрій Мірошник подав у відставку лише після того, як у ЗМІ написали, що його поведінка не відповідає статусу народного депутата. Зробив це без зайвих розмов. Саме так поводяться справжні європейські політики.
А що у Тернополі? Тут також не змогли знайти особливо багато. Ви не знайдете у “викривальних публікаціях Тернопільської правди” якихось зауважень до діяльності членів “Самопомочі”, особливо їхньої підтримки АТО, яка триває вже більше року, чи різних соціальних проектів таких, як навчання пенсіонерів, оздоровлення дітей і тих же літніх людей, курсів самооборони для жінок. Нема тут і критики сприяння самоорганізації населення, наприклад створення асоціації об’єднань співвласників будинків. Бо критикувати немає чого. Це все добрі справи, за які можна похвалити. Є тільки дрібні укуси щодо можливих уявних зв’язків між “Самопоміччю” і окремими політиками. Але тут є риторичне запитання. Чи є щось погане в тому, що місцеві тернопільські підприємці і політики попри конкуренцію вміють об’єднуватися для добрих справ у місті?
Найбільше дісталося нардепу від “Самопомочі” Тарасові Пастуху. Мовляв забув про місто і нічого не робить. Але знову ж таки давайте поставимо собі запитання. Чи дуже б нас турбувала погана дорога біля хати, якщо б російські танки були не під Маріуполем, а десь у Смиківцях? То може Тарас Пастух правильно розставляє пріоритети, коли дбає про обороноздатність інспектуючи укріплення під Маріуполем, щоб кадировці, буряти не господарювали у Тернополі?
Чому б’ють?
Але головним завданням різних “газет” і “ресурсів” все ж таки було вдарити саме по партії, а не по особах? Чому? Дуже просто. Бо може партія не така вже погана, особливо на фоні решти тернопільських політсил. І може саме кандидат від цієї сили буде головним конкурентом чинного мера? Можливо саме він здатний виграти вибори? Може з цієї причини і решта борців за “міську булаву” готові об’єднуватися і мочити “Самопоміч”, бо самим немає чого показати?
Чого б хотілося?
А хотілося б, щоб нас, дорогі тернополяни, перестали вважати недорозвиненими. Щоб кожен політик показував, не чим гірший інший і з ким спить конкурент, або з ким п’є горілку, а що він сам може зробити для міста. Бажано, щоб робили це не лише на шпальтах газет, а “тихою невтомною працею”, як говорив духовний фундатор самоорганізації початку 20-го століття Митрополит Андрей Шептицький. Тоді все буде добре і в країн і в місті.