Напевне, всі тернопільські господині нерідко відвідують м’ясні ряди на Тернопільському центрального ринку. Коли спускаєшся в підвальне приміщення, тебе накриває стійкий сморід застояного м’яса. З часом, проходить своєрідна адаптація і ти вже можеш дихати, не затуляючи носа.
Швиденько вибираєш потрібний шматок і намагаєшся худчіш вийти з цього приміщення.
А дивлячись, на продавців, які щодня тут працюють, співчуваєш, що людям доводиться миритися з таким смородом.
Цей запах стабільний. Щоразу відвідуючи м’ясні ряди, протягом усіх років після чергового ремонту критого ринку, відчуваєш його.
Кому прийшла така геніальна думка розміщення м’ясних рядів у замкнутому підвальному приміщенні, без належного освітлення та природного провітрювання? Адже ні запах, ні вигляд того м’яса, яке продається на ринку далеко не можна назвати привабливими. А їжа – це ж продукт настрою, а не лише засіб для поповнення калорій, пише Тернопільська липа.
Чомусь такий стан речей влаштовує і покупців, і продавців. Звичайно, він влаштовує геніальне керівництво Тернопільського ринку.
Але не забувайте, за такі речі ми з вами платимо не лише грошима, а й своїми емоціями. Тому хочеться, щоб похід на Тернопільський ринок не приносив стільки негативу, а недолуге керівництво, яке не вміє справитися з такою вже справжньою “стихією” проблем, знайшло інше місце для реалізації своїх примітивних талантів.