“Клієнти з Німеччини вже є, але вони не хочуть підписувати контракт із моїм українським ФОП. Що робити?” — приблизно так починається багато консультацій із власниками невеликих digital-бізнесів.
Ще кілька років тому більшості українських фрилансерів було достатньо ФОП. Але зі зростанням кількості контрактів із європейськими компаніями підприємці почали шукати інші варіанти роботи: більш зрозумілі для іноземних замовників, зручніші для міжнародних розрахунків і придатні для подальшого масштабування.
На цьому етапі зазвичай розглядають кілька напрямів: Польщу, Естонію, інколи Кіпр або інші юрисдикції ЄС. Румунія з’являється у цьому списку не першою, але швидко привертає увагу завдяки режиму мікропідприємства. Для малого сервісного бізнесу ставка 1% від обороту виглядає привабливо, особливо якщо компанія працює з digital-послугами, не має значних операційних витрат і хоче залишатися в межах ЄС.
Водночас важливо розуміти, що мікрокомпанія в Румунії — це не універсальне рішення і точно не заміна українському ФОП для всіх підприємців. Для багатьох спеціалістів ФОП залишається простим і зрозумілим інструментом для роботи.
Проте останнім часом ми все частіше отримуємо запити від власників digital-бізнесу, які вже впираються в обмеження звичного формату. Хтось наближається до граничних лімітів ФОП і не хоче постійно контролювати обороти; хтось працює з європейськими клієнтами, які просять виставляти інвойси від компанії з ЄС. Окрема категорія підприємців стикається зі складнощами під час розрахунків з іноземними підрядниками.
В умовах валютних обмежень питання оплати послуг контрагентам за кордоном може ставати додатковим викликом для українського бізнесу.
У таких випадках європейська компанія перестає сприйматися як щось складне, дороге й “не для малого бізнесу”. Вона стає одним із практичних варіантів розвитку. Не тому, що український ФОП поганий, а тому, що на певному етапі бізнес просто починає потребувати інших інструментів для роботи з міжнародними контрагентами.
У WoBorders ми зазвичай починаємо не з вибору країни, а з аналізу того, як саме працює бізнес. Для когось оптимальним рішенням залишиться український ФОП. Для когось — ТОВ. А для частини підприємців, які вже мають стабільні контракти в ЄС, логічним кроком може стати відкриття компанії в одній із країн Європейського Союзу.
Одним із таких варіантів є румунська мікрокомпанія. Це окрема юридична особа, яка може працювати з клієнтами по всьому ЄС, укладати контракти від імені компанії та користуватися звичними для європейських партнерів інструментами документообігу.
Найчастіше цим форматом цікавляться розробники, маркетингові агентства, спеціалісти з реклами, дизайнери, консультанти та власники невеликих сервісних компаній. Тобто бізнеси, де основною цінністю є експертиза команди, а не значні матеріальні активи.
Окремим фактором є очікування самих замовників. Частина європейських компаній охочіше співпрацює з контрагентами з ЄС через звичні для них механізми документообігу та бухгалтерського обліку. У таких випадках реєстрація компанії в Румунії стає не способом “оптимізації”, а інструментом для розвитку бізнесу та виходу на нові ринки.
Водночас рішення про відкриття румунської компанії не варто ухвалювати лише на основі податкових ставок. Підприємцю необхідно оцінити обороти, структуру витрат, модель отримання доходів, питання податкового резидентства та майбутні плани розвитку компанії.
У 2026 році в Румунії продовжує діяти спеціальний режим для мікропідприємств. За певних умов компанія може застосовувати ставку 1% від обороту. Водночас існують вимоги щодо річного доходу та наявності щонайменше одного працівника. Якщо критерії не виконуються, компанія переходить на загальний режим оподаткування.
Для підприємця, який працює з кількома українськими замовниками, відкриття компанії в ЄС може бути передчасним рішенням. Натомість для digital-бізнесу з міжнародними контрактами така структура може спростити операційну діяльність і відкрити нові можливості для зростання.
Також варто враховувати не лише режим мікропідприємства, а й інші податкові зобов’язання: правила роботи з VAT, податок на дивіденди, звітність і вимоги до обліку. Саме тому бухгалтерський супровід у Румунії краще продумати ще до запуску компанії, а не після перших платежів від клієнтів.
Румунія не є чарівною пігулкою від усіх проблем бізнесу. Проте для частини українських підприємців вона може стати одним із практичних інструментів для роботи з європейськими клієнтами. Головне — приймати рішення не під впливом гучних обіцянок чи низьких ставок податків, а виходячи з реальних потреб свого бізнесу.
