Як прийти до тями після пекла: чому тернопільські бійці не готові говорити про свої проблеми

Триває неоголошена війна на сході України, тому постійно зростає кількість учасників АТО та демобілізованих. Додому повертаються чоловіки, які побували в пеклі, бачили жах війни, страждання, смерть. Вони – герої, які не злякалися ворога і зі зброєю в руках стояли за себе, за рідних, за народ, за Україну. 

Але після повернення додому їм доводиться адаптуватись до мирного життя, крім того, кожен з них зіштовхується з багатьма проблемами. Як допомогти нашим військовим влитись у мирне середовище,  розмірковували у тернопільському прес-клубі.

Додому приходить зовсім інша людина

- Вже, мабуть, весь Тернопіль знає про те, що ми займаємось мобілізованими. Завжди допомагали хлопцям на передовій, але зараз маємо отакі нові обов’язки, до яких так само не готувалися, не знали, за що братися, як починати. Тоді до нас почали приходити демобілізовані і практично на базі «Самооборони» почав діяти центр допомоги демобілізованим бійцям. Стикнулись із багатьма проблемами,- каже волонтер Ліля Мусихіна.

За її словами, головною проблемою є те, що наше  суспільство було не готове до того, що в нього ввійдуть  демобілізовані бійці, пише Номер один. 

- Це люди з  травмованою психікою, яким потрібно пройти нову соціальну адаптацію, знайти роботу, інтегруватися знову в сімї. Дружина  чекає, що коли повернеться чоловік, то візьме частину роботи на себе, а насправді це не так. Бо приходить зовсім інша людина, яка потребує допомоги та підтримки. На жаль відсоток розлучень серед сімей демобілізованих дуже високий.  Інша проблема – це те, що їх не завжди дуже добре приймають на роботі.  Військовий  повертається на своє попереднє місце праці інакшим і не завжди роботодавець хоче терпіти людину, яка може чути голосні шуми, падати на підлогу. Людину, яка може впадати в депресію або агресію, яка часто зазирає в стакан, - на жаль, це правда. В нас є така проблема. Також є ряд соціальних гарантій – отримання земельних ділянок, медичного забезпечення, курортного лікування. І держава, повірте, йде їм назустріч. Зараз у нас є дуже велика кількість санаторіїв, які готові їх приймати, але річ в тому, що бійці не визнають того, що  у них є якісь проблеми,- пояснює волонтерка.

Дійсно, повернення в робочі колективи є не менш вагомою проблемою. Адже керівники підприємств (роботодавці)  не часто розуміють, що  до кожного військового має бути індивідуальний підхід.

- Комусь треба сказати два рази або голосно. Комусь треба дати в письмовому вигляді список документів, тому що він забуває. Це ознаки контузії. Комусь треба надрукувати не дрібним шрифтом, а крупним, і якщо ці речі доносити до працівників, звичайно, воно зробиться, це ті речі, які не коштують дуже багато грошей. Наприклад, написати великими буквами, якщо солдат не може прочитати на дошці оголошення. Повторити декілька разів або дати список у руки, коли він забувається і по 5 разів приходить, тому що йому не вистачає якогось документа,- каже Любов Медведь, психотерапевт, координатор центру психологічної допомоги «Крок назустріч».

Не готові говорити про свої проблеми

До речі, віднедавна у штаті військових комісаріатів працюють і психологи. До них закликають бійців звертатися зі своїми проблемами.  Не стоїть осторонь проблеми  і центр зайнятості.

- Частина учасників АТО виявили бажання займатися підприємницькою діяльністю після того, як отримали інформацію про можливості проходження навчання, за сприяння служби зайнятості, цільове: «Менеджмент малого підприємництва» і після цього отримали одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації,- стверджує  Валентина Нікуліна, начальник відділу організації сприяння працевлаштуванню населення обласного центру зайнятості.

Також на базі «Самооборони» в Тернополі, що на вул. Грушевсього, 1, почав діяти центр допомоги демобілізованим бійцям.

- Це є досвід армії США, там така програма, як «Волонтер», діє ще після Корейської війни і вони мають великий досвід, як організувати саме реабілітацію цих військовослужбовців, перевчити їх десь на нову професію у зв’язку з каліцтвом, з якимось травмами,-  каже Зеновій Гладчук, голова громадської волонтерської організації «Спілка бійців та волонтерів АТО».

Та далеко не всі бійці, повертаючись додому, готові говорити про свої проблеми відкрито. Часто-густо вони виношують їх у голові, проживаючи все самостійно.

- Є дуже багато скромних хлопців, які не користуються допомогою, вони просто сидять вдома, переживають все  у собі, вони сором’язливі самі по собі, сором’язливі його мама чи дружина і так далі. Голови селищних і сільських рад – це ті люди, які можуть нам сюди донести ті всі проблеми, які в них є, підняти ті проблеми, які ми можемо з вами, кожен у своєму напрямку, вирішити,- підсумувала  Олена Величанська, ст. офіцер відділу по роботі з особовим складом та громадськістю обласного військкомату.

Довідка

До центрів зайнятості області звернулися 529 демобілізованих військових. 80 уже забезпечені місцями праці, з них 37 зайнялись підприємництвом. Крім того, 26 учасників АТО підвищили кваліфікацію на курсах цільового призначення з основ підприємництва. Ще 5 осіб проходили стажування безпосередньо на робочих місцях.

У даний час пошук роботи продовжується для 407 демобілізованих воїнів, які зареєстровані в базових центрах зайнятості. Труднощі щодо їхнього працевлаштування пов’язані з недостатньою кількістю вакансій, бажанням учасників АТО працевлаштуватись на вільні робочі місця з високою заробітною платою (понад 3 тис. грн.). Частина з них, насамперед, потребує медичної та психологічної реабілітації.

Лише третина опитаних демобілізованих готова негайно приступити до праці, кожен четвертий - через місяць і кожен третій - аж через півроку.