У тернопільській книгарні презентували роман з електронних повідомлень і смс

“Поштаментальний роман” — твір над яким працював 31 письменник і який повністю складається з листів електронної пошти та смс-повідомлень презентували в тернопільській книгарні “Є” 22 січня.

Розповідали про роботу над цим проектом і  про виникнення такої ідеї письменниці Галина Вдовиченко та Ірина Мацко. Ще на початку зустрічі з читачами пані Галина запропонувала всім присутнім зіграти гру “Буріме”, суть якої полягала в створенні однієї історії різними людьми: вона написала на аркуші кілька речень, загнула його, щоб їх не було видно і залишила лише кілька останніх слів. Так, її думку почали продовжувати кожен, хто був присутній на презентації. Результат виявився кращим ніж очікували: з окремих уривків утворилась невелика історія про пригоди закоханої пари, яка й в ополонку на тернопільському ставі провалюється, і відвідує місцеві кав’ярні, і прагне підкорити світ.

— Коли я минулого разу була в Тернополі, ідея такого твору виникла просто як гра. Олександр Смик запропонував писати смс-роман, саме він мені надіслав перше речення, я у свою чергу приятелю в Суми. Згодом мені почали надсилати свої речення, і я стала своєрідним координатором у цій справі. Та в певний момент, зрозуміла, що мені не подобається те, що відбувається: виходило щось “розхристане”, незібране в ціле. І тоді я звернулась по допомогу до Ірен Роздобудько, з якою ми вирішили, що треба ставити крапку і починати все з початку, — розповідає Галина Вдовиченко.

Таким чином, правила “гри” змінили: авторам не треба було чекати, доки хтось їм напише і  продовжувати окрему тему, відтепер всі одночасно писали свої шматочки текстів. Роман складається як з доволі великих уривків, навіть закінчених творів, так і смс-листування. Взагалі обмежень до жанру і форми було дуже мало, головне, щоб письменники дотримувались епістолярного стилю. Відмовляли у співавторстві небагатьом, так, в одному романі зібрані тексти як початківців, так і письменників, що вже випустили більше 20 книг. Як зізнається Галина Вдовиченко, багато з її знайомих на пропозицію писати таку віртуальну книгу, відповідали, що цей задум не втілиться в життя і нічого конкретного з нього не вийде. Та спільним зусиллям, об’єднані вірою у реалізацію своїх ідей письменники таки добились  мети.

— В тому що справа буде завершена і добре доведена до кінця я не сумнівалась, побачивши в організаторах Вдовиченко, Роздобудько і Денисенко. Мені, як автору, було дуже цікаво приймати участь в створені такого проекту. Я не пишу для дорослих, перш за все є дитячим письменником, тому мабуть, ввела в роман дитячого героя. Перш за все, мене вразила початкова назва роману “Дубова дупа дикобраза”, тому я почала відштовхуватись від неї і так писати текст. Але в кінцевому варіанті, назва змінилась і я тричі переписувала свій уривок. До роману ввійшов той, який я писала в останній вечір до завершення цієї “гри”, — згадує Ірина Мацко.

Роман можна читати з будь-якого боку, навіть з середини, пише Тернопільська Липа. На початку розміщені прізвища усіх 31 авторів, вони пронумеровані і номер кожного письменника відповідає номеру главі з його уривком.

В день тернопільської презентації Галині Вдовиченко телефонував видавець, який планує видати цей роман друком. Письменниця ще не розкриває усіх ідей щодо майбутнього видання роману, але вже подейкують, що в найближчому часі може розпочатись написання другої частини “Поштаментального роману” з новими авторами, в ролі яких можуть виступати всі охочі.