Михайло Кошелевський з Тернопільщини виніс бабцю з палаючої хати

- Я чув, як внук кричав: “Діду, вернися”. Але я тоді не думав про себе. Усвідомив, що сталося вже пізніше, - розповідає житель Буцнева Тернопільського району Михайло Кошелевський.

Цей чоловік врятував із пожежі 88-річну жінку. Її хата загорілася 3 лютого. На жаль, через декілька днів бабця померла. Але на тілі не мала жодного опіка. Втім, добре, що жінка померла своєю смертю, а не загинула в пожежі, каже Михайло Кошелевський. Свій вчинок він не вважає подвигом. Вважає, це обов’язок кожного, пише 20 хвилин. До слова, чоловік є членом районної громадської організації “Захист”.

- Це все якось само по собі зробилося, не те що я хотів щось показати, - каже рятівник.
Хата у Буцневі горіла о 21.00. Того вечора пан Кошелевський дивився телевізор, як жінці хтось зателефонував, що горить.

- Моя дружина вигукнула: “Ай! баба Настя горить!”, - пригадує чоловік. - Я одразу вибіг туди, це за три хати від мене.
Полум’я розкинулося по будівлі. Чоловік вибив двері і кинувся шукати жінку.
- Я кликав: “Насте, Насте!” - вона мене впізнала і тихо відгукнулася: “Міську!”, - пригадує Михайло Кошелевський. - Так я пішов на звук і знайшов її. Бабуся лежала на землі, очевидно, намагалася рятуватися, але сил забракло. Та й приміщення було наповнене димом. Вона могла в будь-який момент задихнутися. Я взяв її за одяг і витягнув надвір. Слідом за нами з хати увесь в полум’ї вибіг пес Джек. Він вижив, проте має обсмалену шерсть та попечений бік. Від страху кілька днів сидить у буді, моя жінка носить йому їсти.

Після того, як чоловік врятував господиню палаючої хати, на пожежу з’їхалися міліція, швидка, пожежники. Зібралося багато односельців.
Михайло Кошелевський додає, що на той момент не мав страху. Аж наступного дня обдумував все, що відбулося, як ризикував життям. Адже разом з жінкою має на вихованні троє малих внуків, мати яких померла. Найстарший, Вадим, - у сьомому класі, Тамара - у п’ятому, а Яна - у першому.

Чоловік пригадує, що схожа ситуація трапилася з ним в молодості. Тоді теж загорілася сусідська хата.

- Наші малі дочки вже спали, аж раптом жінка кричить: “Горить!”, - розповідає чоловік. - Я думав, що у нас горить, схопив сонних дітей і вибіг надвір. Потім заніс доньок назад до хати і побіг туди. Скочив у палаючу хату, шукав за жінкою. Виявилося, що її там не було.

До слова, жителі області не залишаються байдужими до чужої біди, підтверджують і у центрі пропаганди управління МНС України в області. Не раз траплялися випадки, коли люди, ризикуючи життям, рятували інших із вогню чи води.