Будівельних аферистів нарешті виведуть на чисту воду

Суд допитає головних обвинувачених у будівельній справі – Щепановського та Марценюка.

Нарешті, здається, резонансна кримінальна справа проти співвласника корпорації «Укрбудінвест» та головного бухгалтера фірми «Будівельник» Євгена Марценюка ось-ось досягне свого піку. Наступного разу, тобто 27 лютого, суд почне допитувати головних обвинувачених.

Замилювання очей пайовикам

Тим часом 6 лютого відбулось чергове судове засідання. Насамперед викликали потерпілих. Їхні розповіді збігаються з показами вже допитаних у суді пайовиків довгобуду на вулиці Білецькій та доповнюють загальну картину великої афери. Лише одна із забудовниць сплатила третину вартості квартири (у фактичних цифрах це 128 тис. грн.), більшість пайовиків повністю сплатили за квартири. Це вкотре підтверджує: йдеться про суми навіть не з п’ятьма нулями! Причому здебільшого кошти сплачували напряму в касу «Будівельника».

Аби заспокоїти невгамовних пайовиків, керівник квартирного відділу фірми або її підлеглі демонстрували пайовикам загальний план забудови, показували розташування квартири, а якщо людина починала докладно розпитувати про документацію, їй скаржились на проблеми з технікою та дозвільними документами, мовляв, міська рада (попереднього скликання) гальмує процес, не видає дозволів тощо. Однак запевняли, що решта контролюючих органів готові дати фірмі «зелене» світло, при цьому працівники фірми «Будівельник» запевняли, що усі дозвільні документи будуть і той чи інших будинок здадуть вчасно.

У новобудови вже декілька господарів

Крім того, допитані у суді п’ятеро свідків, колишніх працівників підприємства, розповіли, як їх під погрозою звільнення примусили оформити на себе банківські кредити. В якості заставного майна використовувались ефемерні квартири у незданих новобудовах, будівельну техніку або земельні ділянки фірми. Відтак сьогодні кожен із цих молодих, проте простакуватих парубків винен одному з місцевих банків у середньому по 90 тисяч доларів позики.

Інша група свідків розповіла про нові шахрайства. Пайовики справно сплатили повну вартість квартир (здебільшого йшлось про три- та чотирикімнатні помешкання у новобудові на вулиці Юності), вже з нетерпінням чекали на переїзд, та нещодавно слідчий прокуратури Тернополя повідомив, що їхні квартири перебувають у банківській заставі під отримані фірмою «Будівельник» кредити. Тобто за квартири платили одні, заставили інші, а тепер можуть відібрати зовсім чужі люди.

Окрім того, цього разу на судовому засіданні стали відомими й інші цікаві кроки керівництва «Будівельника». Так, брат однієї з розчарованих пайовиків, голова нещодавно створеного будівельного кооперативу Богдан Куневичрозповів: «Нам показали план будинку та державний акт на землю (йдеться про будинок на вулиці Білецькій –авт.). Зараз ми створили свій кооператив і звернулись до фірми «Будівельник» з проханням передати нам проектно-технічну документацію». Однак з’ясувалось, що частина земельної ділянки була передана у заставу одному з банків, от і вийшло, що половина будинку стоїть на міській землі, а половина – на ділянці комерційного банку. Відтак нині кооператив намагається довести свою правоту в суді. Хоча можна зрозуміти правомірність банківських претензій: фінустанова видала кредит, їй під заставу віддали документи на землю, а тепер – ні коштів, ні ділянки?

Гроші втопили вапняки?

«Дозвільні документи на ділянку були. Загалом документи готували в юридичному відділі, навіть деякі документи готував наш відділ», – заявила у суді начальник виробничого відділу фірми «Будівельник» у 2008-2011 рр. пані Наталя.

Жінка стверджувала, що у 2007 році підприємство купило на вулиці Білецькій три земельні ділянки. На той час ринкова вартість однієї сотки коливалась в межах 25 тисяч доларів. «Будівельник» викупив понад 20 сотих.

У 2007 році працівники відділу почали збирати дозвільні документи, водночас проводились геолого-геодезичні роботи, готувалась проектна документація. Однак у 2009-му урядом було змінено містобудівні умови, відтак підприємству довелось переробляти дозвільні документи, натомість виконком тодішньої міської ради Тернополя не поспішав виносити позитивні рішення, тому «Будівельник» не міг розпочати підготовчі роботи.

Крім того, на тій ділянці вапнякові ґрунти, тому було вирішено не вбивати палі, а вдавлювати. Це робиться з допомогою спеціальної машина, що є лише на Львівщині. Відтак не складно уявити, скільки коштує година цих робіт. До того ж, коли почали вдавлювати палі, вони «пролітали».

«Тому витрати на фундамент були дуже суттєвими, до 5 млн. гривень пішло на палі та котлован, – підкреслила жінка, та додала: – Не економічна криза вплинула на діяльність фірми, а тяганина міської ради з дозвільними документами!»

Під час виступу пані Наталі Зеновій Щепановський пожвавішав, і коли вона забувала якусь цифру чи, нервуючи, не одразу згадувала проведені роботи, обвинувачений тихо підказував їй. Коли головуючий суддя звернувся до нього, чи не хоче він поставити свідкові запитання, промовив: «Пізніше». Натомість свідчення колишніх робітників підприємства про примусове оформлення банківських кредитів явно його не цікавили. До того ж кожен зі свідків на запитання, чи просив або наполягав на отриманні грошової позики сам співвласник, одностайно вказували на головного бухгалтера фірми Євгена Марценюка. З їхніх слів, саме він їздив з ними у банк, в його присутності підписувались усі документи.

Передбачається, що наступного судового засідання вже зможуть нарешті почати допитувати  одного з головних обвинувачених – Зіновія Щепановського чи Євгена Марценюка.

Принагідно нагадаю, що співвласнику корпорації пред’явлено обвинувачення за частиною 2 статті 364 (зловживання владою або службовим становищем), частиною 2 статті 366 (службове підроблення), частиною 5 статті 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах).