Як на Тернопільщині чоловік, якого в дитинстві водили на уроки атеїзму, став монахом

Бувають люди, від однієї лише присутності яких стає спокійніше. Саме таким було спілкування з помічником єпископа Тернопільсько-Зборівської архієпархії, Владикою Теодором (Мартинюком).

Попри те, що він займає одне з ключових місць у духовному житті тернополян, Владика є людиною виняткової скромності. Через це мало хто з вірян знає, що перед ними людина, яка володіє п’ятьма мовами, відвідала з духовними місіями десятки країн, є викладачем одного з європейських університетів і має студентів по всьому світу. А прийти до цього Владиці допоміг підпільний монастир, пише "Номер один".

Водили на уроки атеїзму

- Владико, розкажіть трохи про себе. Звідки Ви родом і як потрапили на Тернопільщину?

- Я народився в карпатському селі Дора, яке у радянський період було приєднане до Яремча. Виховувався у християнській сім’ї та українському дусі. В часи переслідувань Церкви був ознайомлений з життям одного підпільного монастиря, який функціонував в Дорі. Його настоятелем був отець Порфирій Чучман, якого двічі ув’язнювали через відмову зрадити свою віру і підписати декларацію про перехід до московського патріархату. Цей монастир мав на мене великий вплив, у тому числі на рішення стати монахом. Зрозуміло, що у 80-их роках не можливо було вступити до монастиря, адже тоді я ще був школярем. У 1989 році після закінчення восьмирічної школи вступив до Кременецького педагогічного коледжу на факультет праці та креслення. Після його закінчення в 1993 році вступив до Святоуспенської Унівської Лаври, що у Перемишлянському районі.

- Чому саме факультет праці?

- Мене з дитинства цікавила педагогічна нива, але важко сказати, чому саме трудове навчання. Вже тоді я планував бути монахом, але згодом, як не дивно, навчання пригодилося мені у монашому житті. У період відбудови монастирів був економом Унівської Лаври. Крім того всі дочірні монастирі підпорядковувались Лаврі, а отже, я був задіяний у їх відновленні. Багато економічних питань, які були пов’язані з ремонтом, будовою, вдавалось вирішувати саме завдяки знанням здобутим у коледжі.

- Як батьки сприйняли Ваш переїзд у Кременець?

- Спочатку переживали, адже я тоді був ще зовсім юним. Особисто ж я розцінюю роки навчання у Кременці, як період змужніння.

- Як виглядав підпільний монастир?

- Після 1946 року, коли радянська влада зробила спробу ліквідувати Греко-католицьку Церкву, монастирі пішли у підпілля. Монастир у Дорі закрили. Дерев’яний храм спочатку намагалися розібрати. Коли почали привозити робітників, які мали це зробити, ні в кого з них не піднімалася рука. Вони одразу тікали до лісу. У 60-их роках прийшов наказ з Києва, яким було перетворено храм на музей атеїзму. Там у початкових класах мав уроки безбожництва. Навіть пам’ятаю внутрішнє наповнення храму. Одна з будівель при монастирі перетворилася на школу. Інша служила кравецькою майстернею. Адже до закриття монастиря у ньому працювала школа для кравців, якою опікувались монахи. Самі ж ченці змушені були переїхати до міста Яремча, де їх прийняла одна сім’я. Їх було не багато – три - чотири. Там заклали кравецьку артіль, де виконували замовлення людей. Загалом Карпати були переповнені підпільними монахами та священиками, які поверталися з ув’язнення. Згодом одному з монахів дозволили, як приватній особі, збудувати маленький будиночок недалеко від монастиря. Однак богослужіння там проводили лише вночі. Служби починалися о 3-4 годині ранку. Це робили для того, щоб до світанку закінчити відправу. Бо коли вранці біля дому бачили людей, одразу знаходились такі, що доносили про це міліції. Та приїжджала, спершу штрафувала людей, а потім вдавалася до жорсткіших покарань. Конфісковували літературу. І це відбувалося в кілька етапів. Як тільки монахи назбирають книжок для богослужінь, їх  одразу забирали. Якось перед Різдвом Христовим міліція вилучила всі книжки. Монахи не мали з чого молитися. Отець Порфирій пішов у прокуратуру в місті Надвірна і попросив віддати бодай одну книжку. Що цікаво, прокурор дав наказ повернути її священику.

В таких умовах було надзвичайно важко. Найбільше міліція слідкувала, щоб на богослужіння не приходили діти. Лише за те, що отець сфотографувався зі школярами після першої сповіді та причастя, він отримав два з половиною роки ув’язнення.

Де жив, там учив мову

- Частково Вас можна назвати поліглотом, адже Ви знаєте багато мов.

- Настоятелі завжди дбають про виховання монахів та їх навчання. Завдання монастиря – це молитовне служіння монаха згідно з тими дарами, які йому дав Бог. Ми повинні розвивати ці здібності для служіння Церкві та народові. Частину наших монахів у 1994 році було відправлено на навчання до Любліна (Польща) у семінарію та католицький університет. Це була моя перша серйозна закордонна школа, де я навчався шість років. Під час навчання змушений був вивчити польську мову. Згодом - французьку. Після навчання я повернувся в Україну, де мав різні обов’язки. У 2005 році поїхав на навчання до Риму (на вищі студії). Там вивчав церковне право у двох університетах. Зробив ліцензіат і докторські студії. Паралельно вивчав мову у Парижі. Зараз викладаю в Римі у Папському Східному інституті, тому якщо не кожного для, то бодай кілька разів на тиждень доводиться читати чи писати італійською.

- Часто буваєте за кордоном?

- Раз на рік читаю лекції в Римі. Там викладаю два курси, які я чергую. Серед студентів є представники із шести-семи країн світу. Крім того, я проваджу докторські дисертації або є рецензентом. З огляду на це, крім лекцій, я також змушений бувати в Італії для консультацій чи конференцій.

- Ви часто буваєте за кордоном. Чи не хотіли там залишитися?

- З огляду на мої різні обов’язки доводиться часто бути за кордоном. Практично кожних два місяці мені доводиться виїжджати за межі країни та багато подорожувати.  Наприклад, у грудні минулого року протягом тижня я здійснив подорож у 16 тис. км. При цьому бажання залишатися в якомусь місті в мене ніколи не було. Мені подобається здобувати досвід різних країн, але залишатися там ніколи не планував.

- Яке місто Вам найбільше запам’яталося?

- Кожна країна має свою красу та духовні багатства. Звичайно, дуже люблю Італію, яку об’їздив практично повністю. Це музей під відкритим небом. Також подобається Австрія, Данія, Швеція. Там дуже цікаво відбувається виховання у школах. У Швейцарії подобаються Альпи. Люблю Францію, де маю багато знайомих.

- Що сьогодні входить у Ваші обов’язки в єпархії?

- Завдання помічника єпископа - допомагати архієпископу у справах пасторального та адміністративного характеру, а також виконувати його доручення, там де у цьому є потреба.

- У Вас багато справ: і в єпархії, і поза нею. Коли починається Ваш робочий день?

- Мій день завжди починається з молитви. Прокидаюся о 6 - 6:30 годині ранку.

Час для Милосердя

- Як, на Вашу думку, війна вплинула на духовне життя в країні?

- Війна – це страшна дійсність, пов’язана з насиллям, несправедливістю, втратою. Вона породжує велику напругу та тривогу.  Людина почувається в небезпеці. Церква – це не може існувати поза суспільством чи поряд з ним. Церква – це народ Божий: священики та люди. Велика тривога в суспільстві спричиняє те, що люди почуваються покинутими. Вони не знають, де шукати допомоги, сили та надії. Пріоритетним завданням церковних структур є проповідування Божого слова, миру та любові. Тільки Господь може подати нам ту силу, якої нам бракує. Тисячі разів наш народ переконується, що людської помочі замало. Тому ми звертаємо увагу на духовне, щоб у молитві до Господа просити надії. Якщо ми просимо і хочемо прийняти, Бог готовий нам це подати.

- У світлі військових подій в Україні знайшов своє застосування такий напрямок, як капеланство. Чи є достатньо підготовлених священиків, готових працювати з бійцями?

- На фронті завжди гинуть люди. Там зустрічається життя зі смертю і часто воїни не знають, що їх чекає у наступну хвилину. Однозначно, у тих найважчих ситуаціях людина найбільше потребує духовної підтримки. Завдання капеланів - уприсутнювати Господа: нести Боже слово, святі тайни, Пресвяту Євхаристію, сповідь, послужити добрим словом. До речі, з нашої архієпархії найбільше число капеланів перебуває на фронті. На останньому Синоді єпископів у Львові наша Церква поставила собі за мету розвивати цю структуру. З боку держави поки що немає оформленого статусу капелана. Вже два роки ведеться дискусія стосовно цього закону. Зараз капеланство здійснюється на добровільній основі. В країні є велика потреба у таких духівниках. Війна застала нас зненацька. І ми, відверто кажучи, були до цього не готові. Виховати та навчити капеланському служіння не так просто. Капелани, стоячи поруч з нашими воїнами, піддаються тим самим впливам військових дій. Посттравматичний синдром також їх стосується, хоча вони і є стійкішими духом. Трапляються випадки поранень священиків, контузії. Вони потребують відновлення, тому не можуть знову їхати на Схід. А нових капеланів немає. Згідно з нормами, капелан має перебувати на фронті не більше 30 днів.

- 2016-й рік є роком Божого Милосердя. Як цей час повинні використати наші співвітчизники?

- Святіший отець Франциск визначив цей рік Святим для цілої вселенської церкви. А для України він особливий. Боже Милосердя означає прихід Божої благодаті, миру, милосердного Отця, який може скріпити поранених, підтримати знедолених, які залишилися без даху над головою, подати руку тим, хто потребує їжі і найнеобхідніших речей. Сподіваємось, що цей рік стане для нас часом надії на мир, часом для зцілення ран та страждань, які несе наш народ.

Тернопільщина уроки атеїзму монах
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
«Бейбі-бокси» від уряду, які вже встигли розкритикувати тернопільські матусі, не коштують 5000 гривень. Їх реальна вартість значно нижча. Про це під час прес-конференції розповів директор офісу UNOPS Андрій Буряковський. "Вдалось законтрактувати ці поставки за ціною 3 тисячі 377 гривень 80 копійок за одну коробку. В цю вартість входить, перш за все, сама коробка, її вміст, послуги по її пакуванню, пломбування і її транспортування до складу одержання", - за...
Суспільство
Реєстрацію шлюбу у Тернополі вже два місяці проводять у Палаці Культури “Березіль”. У соціальних мережах відгуки про нову локацію і позитивні і негативні.  В обласному управлінні юстиції наприкінці березня вперше офіційно заговорили, що місцевий Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який працював у приміщенні на майдані Волі із 1965 року, виселяють. Виявилося, що власник приміщення – філія «Ощадбанку», виставила н...
Суспільство
Днями на товаристві з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» у селі Острів, Тернопільського району трапився нещасний випадок. Трагедія забрала життя 34-річного працівника виробництва. Наразі розслідування ще триває. Комісія обласного управління держапраці з’ясовує всі обставини та причини трагедії. Цьогоріч це вже десята смерть на робочому місці в нашій області, повідомляє Інтб
Суспільство
Студентські команди програмістів ТНТУ - найкращі в Україні. Вони перемогли у фіналі Всеукраїнської олімпіади з програмування ACM 2018, яка проходила 10 - 12 жовтня в місті Одеса. Команда студентів кафедри програмної інженерії Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя TNTU_YeahBoi у складі Бармака Ігоря, Заяця Володимира, Заярного Миколи отримала диплом I ступеня, а команда TNTU_TNT у складі Борівця Богдана, Зашка Богдана, Прив...
Суспільство
З 1 січня 2019-го року на пенсію у 60 років зможуть вийти тільки ті, хто заробив не менше 26 років стажу. Іншим доведеться трудитися до 63 і навіть 65 років. З 2019 року всі, хто заробив менше 15 років стажу, не можуть претендувати на пенсію. Як повідомляють "Новини України сьогодні", 60-річні українці, які в наступному році матимуть лише 15 років стажу, зможуть вийти на заслужений відпочинок в 65 років. Ті, у кого від 16 до 25 років стажу – в 63 роки. Пос...
Пригоди
Сьогодні (19 жовтня), близько 15 години, на автодорозі М-19 (Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече) поблизу с. Вигода, Заліщицького р-ну, Тернопільської області, патрульні виявили нетверезого водія вантажного автомобіля. Як повідомляє прес-служба патрульної поліції, інспектори зупинили вантажівку за порушення правил дорожнього руху. Перевіряючи документи патрульні помітили у водія ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота,...
Спорт
Учасники осіннього чемпіонату Гусятинщини з міні-футболу на кубок "Вірні збірній!" серед дитячих команд 2004 р. н. і молодших (загалом змагалося вісім команд) відвідали матч Ліги Націй між збірними України і Чехії, який відбувся 16 жовтня у Харкові. 104 особи вирушили у 2 спецвагонах з Тернополя у Харків і назад у потязі під назвою "Вірні збірній!". Віталій Остафійчук голова Федерації футболу Гусятинського району поділився враженнями: "Велике спасибі голов...
Суспільство
За даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств Тернопільщини, грошові витрати на харчування в середньому за місяць на одне домогосподарство в 2017 році збільшились на 12,1% у порівнянні з 2016 роком і становили 3268 грн. Вартість харчування в середньому на одну особу склала 37 грн на добу. Про це повідомляють в Головному управлінні статистики у Тернопільській області. На купівлю м’яса та м’ясопродуктів домогосподарства спрямували 18,5% коштів,...
Кримінал
За минулу добу правоохоронці зареєстрували три крадіжки двоколісних  транспортних засобів в обласному центрі. Злодії викрали два ровери з під’їздів та один з вулиці. Велосипед вартістю 10 тисяч гривень викрали у 27-річного тернополянина. Свій засіб пересування чоловік на ніч залишив на сходовій клітці у під’їзді. Вже зранку його не було. У безпеці свого двоколісника був впевнений 39-річний житель Тернополя. Чоловік теж на ніч  залишив велосипед у під’їзді,...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!