За сприяння „Земляцтва тернополян у Києві” світ побачить унікальне „Бучацьке євангеліє”

Примірники маловідомого раніше широкому загалу Бучацького євангеліє, яке насправді є унікальною пам’яткою укаїнського пергаментного рукопису часів розквіту Галицько-Волинського князівства, за два місяці стане доступне українцям на сучасній мові.

Над перекладом рукопису, що на чотири століття древніший від Пересопницького євангеліє, на якому складають присягу президенти, вже зараз працюють спеціалісти-перекладачі, розшифровуючи та адаптовуючи до сучасності тези, оформлені в оригіналі на унікальній галицько-волинській говірці.

З благословенням глави Української Греко-католицької церкви блаженнішого Святослава Шевчука, за організацію перекладу взялися члени громадської організації „Земляцтво тернополян у Києві”. Варто зазначити, що саме очільнику Тернопільського земляцтва в Києві Ярославу Фліссаку вдалося віднайти забуте євангеліє в архівах.

— Почалося все років сім тому, коли в розмові зі мною міський голова Бучача Омелян Степанович Оверко згадав про існування такого унікального видання, — розповідає Ярослав Фліссак. — За деякий час пошуків по бібліотеках, музеях і архівах Західної України, вдалося дізнатися що вцілілий оригінал рукопису і справді існує, і зберігається в Львівському національному музеї ім. А. Шептицького. Це велике щастя, що така цінність вціліла. Напевне, на певному історичному етапі добрі люди долучилися до того, щоб ця книга стала маловідомою. Інакше, боюся, її чекала б доля тих інших тисяч унікальних книг з української давнини, які за радянської доби були знищені, або просто пропали.

За ініціативи Тернопільського земляцтва, вже зараз вдалося видати в друк невеликий тираж копій євангеліє.

Варто зазначити, що рукописне написання Бучацького євангеліє дослідники датують початком XIII століття. Зокрема відомий мистецтвознавець Віра Свєнціцька в своєму дослідженні зазначає, що є підстави вважати, що Бучацьке євангеліє написане в час князювання Романа Мстиславовича, який об’єднав Галицьке і Волинське князівства, який боровся за об’єднання усіх князівств давньої Русі, за відродження ролі давнього Києва, або в буремний період малоліття синів Романа-Данила і Василька і регенства їхньої матері Анни. Місцем написання рукопису, можливо, був один з монастирів Волині, не виключено, що це Богородицький монастир с. Городище поблизу Володимира Волонського. Пізніше воно зберігалося в Хрестовоздвиженівському василіанському монастирі в Бучачі – саме звідси і сучасна назва рукопису, дана йому дослідниками. Нажаль до наших часів повний текст євангеліє не вцілів залишилося лише 160 листків. В невідомий час було втрачено його перші сторінки, та деякі з середніх. Однак навіть те що залишилося дає змогу науковцям робити висновок про надзвичайну цінність цього експонату.