На Тернопільщині 82-річна жінка через скандальну секту втратила житло і все майно

Такою людиною є 82-річна теребовлянка Марія Буранич, яка під впливом «чар» «самооб’явленої Богом» нині вже покійної Ганни Білик із Бережанщини подарувала на користь аферистки своє житло і все майно.

Довгі роки вона віддавала пенсію до останньої копійчини та ще й жебракувала і кошти також йшли на потреби «білої провидиці». Десь півтора року тому пані Марія прозріла, зрозуміла, що на старості залишилась самотньою і без житла, без опіки з боку держави. І хоч вона тепер уже не віддає пенсію, але продовжує збирати милостиню біля церков багатьох міст Західної України.

Під прикриттям Божим творили й творять чорні справи

Усе почалося в день з’яви Матері Божої у старій церкві села Грушів Дрогобицького району Львівської області 27 квітня 1987 року. Пані Марія з чоловіком - дуже набожні люди, вони вирушили туди й побачили тисячі авто, багато люду зі всієї України та Європи. Ось у цьому місці доля й звела подружжя з тією недоброю жінкою – Ганною Білик із с. Волиця Бережанського району. Познайомилися і жінка запросила теребовлянців до себе додому, де було, за словами пані Марії, дуже багато всіляких образів та хрестів, іншої релігійної атрибутики. Тож підозр ніяких не виникло і Марія та Іван повністю потрапили під вплив особи, яка у своїх корисних цілях, прикриваючись іменами Бога та Матері Божої, вершила чорні справи над душами глибоковіруючих людей. Незабаром біля цієї, так званої, «провидиці» назбиралося немало віруючих людей і вона оголосила їм, що об’явлена Богом на цій землі, також повідомила, що на зібрання потрібно приходити лише у білому вбранні. Пані Марія каже, що вона не відразу прийняла те все, але її чоловік повністю й відразу повірив у Боже призначення об’явленої месії. А ще пані Марія міркує, що та жінка мала особливий вплив на людей, ніби гіпнотизувала кожного, пише Номер один.

Пізніше Ганна Білик з’являється у Тернополі в однієї жінки і її «підопічні» вже збиралися там. А ще трохи згодом вона сказала подружжю Бураничів, що сам Ісус Христос повідомив їй, щоб вони надалі збиралися у їхній оселі і що він туди завітає. На той час Бураничі зробили на своєму обійсті у Теребовлі на вулиці Підлісна, 10 капітальний ремонт, добре облаштували оселю, дуже старалися, адже сам Ісус мав до них прийти. Тоді пані Марія працювала у Теребовлянському кондитерському цеху, а її чоловік Іван шоферував. Ганна Білик далі «правила» своє, і щодень - то більше, навіть одного разу повідомила «своїм вірянам», що таких обраних людей Богом на планеті Земля є лише 65 чоловік і вона - одна з них. Під час спільних зібрань вона ставала на коліна, підносила руки догори й промовляла не менше 50 разів поспіль: «Я Матінка Божа Зарваницька!». Це означало, що саме ця свята промовляє до людей через серце, душу й уста «обраної». До загального відома: у самому Зарваницькому духовному центрі ніхто й нічого не знав про цю Ганну Білик, її аферистські дії, а в рідному селі жінку взагалі всіляко прозивали гидкими словами за її дволикість та бузувірство. Проте «підкорені» нею люди повністю довіряли «новоявленій», душі у ній не чули. І кожен ніс, що міг, віддавали все: заробітні плати, пенсії, що зібрали з милостині. А «об’явлена» у відповідь на полудень годувала люд пісною картоплею, чаєм чи компотом і скибкою хліба.

Так «провидиці» добре велося на обійсті Бураничів два роки. Та потім пан Іван тяжко захворів і «об’явлена» кожного вечора «правила», щоб його зцілити. Пані Марія ж на той час також повністю повірила «обраній» ій ні на мить не сумнівалася в одужанні чоловіка, всім і всюди говорила, що він не помре. Та дива не сталося й Іван помер у 1996 році. Пані Марія залишилася сама, діток у них не було, не було і близької родини, зате була чепурна, доглянута оселя з доброю і багатою «начинкою».

Марія Буранич розповідає: «Ще до смерті мого чоловіка до Ганни Білик за тих два роки, що вона була у нас, не приїздили ні її син, ні дві дочки, а натомість одного дня завітала міліція і забрала «новоявлену». Та невдовзі опинилася у Тернопільській психлікарні, де визначили, що дана особа психічнохвора. Потім її перевели до подібного закладу в с. Буданів Теребовлянського району, але там Ганна Білик пробула недовго, її випустили і вона взялася привертати людей до своєї віри з новими силами. По смерті мого чоловіка Ганна Білик ще з однією своє сподвижницею добряче взялися за мене на рахунок моєї хати.  Я навіть незчулася, як підписала офіційний документ про дарування оселі. На словах мені ще повідомила, що у тих паперах сказано, що за мною доглядатимуть до смерті і я можу там доживати віку. Як потім виявилось, про таке в документі і слова не було. Далі за 2-3 доби Білик повивозила з моєї хати все більш-менш цінне, що було нами з чоловіком зароблено й придбано за все наше життя. Та я і далі довіряла Ганні й думала, що так угодно Богу, віддавала їй усю пенсію та милостиню, яку просила. Окрім мене, Ганна Білик примушувала й інших людей подібно чинити, всі кошти насправді забирала собі, а нам вигадувала якісь нісенітниці».

Прозріння та кара Господня для безбожників-аферистів

Ганна Білик перед людьми називала себе «божою дитиною» й усі були переконані, що вона вічна. Не сподівалася смерті свого кумира й пані Марія, адже та була молодшою за неї на три роки. Але в травні 2012 року «об’явлена» помирає, до речі, син її помер за два тижні до того. Зрозуміло, всі «віряни» були на похороні в рідному селі Ганни Білик і не йняли віри, як же це може померти безсмертна. Після смерті «провидиці» власність обійстя Бураничів перейшло до дочки Ганни Білик -Галини Костишин із Бережан, яка не забарилася із пред’явленням своїх прав. До того ще й змусила пані Марію та інших «допомагати» коштами вже їй, жебраючи й віддаючи все, в тому числі й пенсії. Інша дочка – Стефанія Денека - мешкає у Бурштині, що на Івано-Франківщині, й також є спадкоємицею своєї матері. Ці люди й донині «допомагають» не лише дітям Ганни Білик, а й її онукам.

Лише недавно, десь півтора місяця тому, пані Марія опам’яталася, зрозуміла, що ошукана, що на старості залишилася сама і без даху над головою. Нині вона вже нікому не віддає пенсії, але продовжує жебракувати в різних містах Західної України, а останнім часом найбільше в Тернополі, каже, що збирає кошти собі на похорон. Все ж пані Марію не покидає мрія померти таки у своїй рідній хаті, також вона написала заяву до суду, де вказала свої проблеми й прохання. Все ж сучасне правосуддя базується лише на перевірених фактах, підтверджуючих документах, і мала ймовірність вирішення справи на користь позивача, а мораль лише засуджується на словах. Крім того, на колишнє житло пані Марії, а нині на власність Галини Костишин, є багато покупців, хоч хтось і видряпав на стіні «Хто купить цю хату, того чекаю великі проблеми», а в середині хатини така обстановка, що там і миші, напевно, не живуть.

Нині Марія Буранич проживає на «пташиних правах» із ще однією обманутою жінкою в однокімнатній квартирі в Тернополі, де комунальні служби вимкнулиі всі комунікації за неоплату, і борг росте щодня. Іноді жінка на день-два їздить до добрих знайомих, але більше часу вони не в змозі опікуватись нею. Співмешканка пані Марії продовжує вірити покійній Ганні Білик і всі кошти віддає її дочці Галині Костишин. Минулого року Марія Буранич тяжко хворіла, перенесла складну операцію, та на прохання про допомогу від Галини Костишин у відповідь була тиша, а потім лайка… Напевно, і соціальні служби нічого не відають про пані Марію, бо, напевно, допомогли б.

А мораль цієї історії дуже проста. Людина у нашій державі ніяк і ніким не захищена, покинута на власний розсуд, закони діють лише для тих, хто їх створював під себе, загальнолюдська мораль впала майже до нульової позначки. Тому й вірять люди всіляким аферистам. А як же назвати тих, хто прикривається святим ім’ям, використовує його у своїх корисних цілях? І як їм, їхнім дітям та онукам живеться?..

Є ще у кожного з нас багато запитань подібного характеру, але все ж кожному слід запам’ятати наступне: істинний священнослужитель ніколи і ніде не буде вимагати коштів від людей, тим більше, літніх та одиноких. Він не ходить по оселях із пропозиціями вступу до віри чи збору коштів на церкву, це робиться відкрито у самій Божій обителі, куди вхід вільний для кожного смертного…

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!