В тернопільській майстерні з ремонту взуття відкрили читальню та музей-криївку Ігоря Герети

Людина живе допоки про неї пам’ятають. Саме в пам'ять про тернопільського археолога, мистецтвознавця, історика, поета, викладача, громадсько-політичного діяча Ігоря Герету в Тернополі на масиві «Канада» відкрито читальню із книгозбірні Ігоря Герети та музей-криївку.

Відбулося відкриття 5 червня – саме цього дня 14 років тому відійшов у вічність один з найвідоміших тернополян, депутат обласної ради чотирьох скликань Ігор Петрович Герета.

Коли родинну хату сім’ї Герети на вулиці Глибокій валили та палили, тернополянину Павлу Костіву вдалося врятувати бібліотеку Герети, котра нараховувала близько 10 тисяч книг. Друзі цього унікального чоловіка сподівалися в його домі зробити музей, але родина вирішила по-іншому…

– Я все життя пропрацював у побуті, починаючи від шевця і закінчуючи директором фабрики з ремонту та пошиття взуття. Нині фабрики як такої немає, її знищили. Вирішив продовжити цю справу. На орендованій землі облаштував майстерню з ремонту взуття, але дещо її видозмінив. Людині не повинно капати за обшивку, коли вона передає взуття через віконечко. А під час ремонту клієнт міг би з користю провести час, зокрема, почитати цікаву літературу, ознайомитись із невідомим минулим. З’явилася така можливість, адже площа під майстерню була завелика. Тому, як хранитель архівів Ігоря Герети, вирішив саме тут облаштувати читальню з його книгозбірні, а під майстернею - криївку, – розповів Номер один ініціатор даного проекту, один із керівників на громадських засадах інституту Національного відродження ім. І. Герети Павло Костів.

Експонати до читальні та музею передали як друзі Ігоря Герети, так і прості тернополяни. У читальні представлено книги з книгозбірні Ігоря Герети, а також видання про видатного тернополянина. Зокрема, книгу «Ігор Герета. Статті, спогади, світлини», в якій вмістилося 50 спогадів киян, львів’ян, тернополян і навіть словаків. Також подано вирізки з газет, які розповідають про унікальні праці Ігоря Герети та його громадсько-політичну діяльність.

– Створювати ж музей я почав з пам’ятного знака учасникам Майдану, якого, на жаль, у ніч після випускного завалили, тому його довелося відновлювати. Козаки допомогли зробити триногу під прапори. Унікальна річ, представлена в експозиції, – ринва з тюрми КДБ. Ігор Герета був учасником тернопільського молодіжного осередку шістдесятників. Майже рік його протримали у підвалах КДБ, але прямих доказів підпільної діяльності не було. Тим не менше, Ігоря все ж судили, визначили п'ять років умовно. Одна зі стін криївки будувалася з каміння, привезеного з різних частин України – Криму, Карпат, Галущинців (Підволочиський р-н), тому її можна сміливо назвати стіною єдності чи соборності. Також на цій стіні у камені вирізьблено двох слоників, які саме були складовими особистого підпису Ігоря Герети, – повідомив Павло Костів.

Пан Костів переконаний, що з кожним днем музейні фонди поповнюватимуться, натомість його відвідувачі, а найбільше хотілося б тут бачити молоде покоління, зможуть безпосередньо доторкнутися до невідомої історії. А також Павло Костів, який раніше наштовхувався на стіну непорозуміння, сподівається, що після того, як до влади в області прийшли учні Ігоря Герети, музей тільки розширюватиметься і пам'ять про цю унікальну людину назавжди залишиться серед тернополян.

Усі бажаючі можуть відвідати читальню та музей-криївку в Тернополі на вулиці Чубинського, 3 (двір вул. Коновальця, 12).

Ми попросили прокоментувати депутата міської ради Назара Зелінку:

- Нещодавно у ЗМІ побачив повідомлення про відкриття нібито читальні та музею-криївки Ігоря Герети на Канаді. Я глибоко шаную ім'я п. Ігоря, так як свого часу я був одним з перших учнів обласної школи мистецтв, ідеологом створення якої був Ігор Петрович, і його ім'я ця школа зараз носить. Мені дуже прикро, що свої незаконні дії пробують прикрити іменем цього Великого тернополянина.

В середині березня до мене з колективним зверненням звернулися мешканці будинків Чубинського, 1 та Коновальця, 12 щодо встановлення кіоску для ремонту взуття на їхній прибудинковій території.

Я виїхав і побачив розмальовану будку, на якій писало "Ремонт взуття". Мешканці скаржилися, як на зовнішній вигляд так і на те, що поставили цю будку не в тому місці, яке було вказане на аукціоні. Крім того я ще звернув увагу, що під будкою встановлений фундамент, який явно глибше 30см, що не дозволено згідно договору оренди.

На підставі ініційованої мною проведеної перевірки Тернопільською міською радою було встановлено, що мешканці таки були праві, зокрема, що паспорт прив'язки вже не дійсний, що місце розташування та зовнішній вигляд тимчасової споруди не відповідають паспорту прив'язки. Крім того там виконані земляні роботи та роботи з благоустрою території, які не передбачені дозвільною документацією.

На прохання мешканців будинків, я звернувся в мерію про демонтаж даного кіоску та приведення у відповідність до дозвільних документів. На жаль мерія не провела демонтаж, а натомість будка розрослася і там відкрилася "читальня".

Крім того на цю тему спілкувався з донькою Ігора Герети - п. Яриною, яка мені повідомила, що вона не була на відкритті і бути не могла. Що після смерті батька п. Костів взяв на зберігання частину бібліотеки п. Ігора. Це більше ніж 5 тисяч книг, які родина до цих пір не може забрати. Про те, що він відкриває хату-читальню Ігоря Герети, вона дізналась випадково 31 травня. Ніякого дозволу на використання батькового імені, чи книг, які по закону належать їй як спадкоємиці п. Ярина не давала.

Читальня-музей Ігора Герети в Тернополі має бути, але не в дворі спального району в металевій будці, а в центрі міста у гідному приміщенні,- розповів Назар Зелінка.